цинічний

Значення в інших словниках

1. цинічний — див. грубий; нахабний Словник синонімів Вусика
2. цинічний — [циен’ічнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
3. цинічний — цині́чний прикметник Орфографічний словник української мови
4. цинічний — ЦИНІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який виявляє цинізм (у 1 знач.), безсоромність. Стала [Клавдія] цинічною і вульгарною, як дівка на вулиці. Дивилась тепер на життєву панораму без завіси (Ірина Вільде); Гриця аж занудило від базікання цинічного набридлого пасажира... Словник української мови у 20 томах
5. цинічний — -а, -е. 1》 іст. Прикм. до цинізм 2) і цинік 2). 2》 Який виявляє цинізм (у 1 знач.), безсоромність. 3》 Сповнений цинізму (у 1 знач.); безсоромний. || Брутальний. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. цинічний — БЕЗСОРО́МНИЙ (про людину — який не зважає на прийняті норми стосунків між людьми, зневажає інтереси інших; про слова, вчинки, поведінку і т. ін. такої людини), БЕЗСО́ВІСНИЙ, БЕЗЛИ́ЧНИЙ діал.; НЕСО́ВІСНИЙ рідше (про людину); БЕЗБО́ЖНИЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови
7. цинічний — Цині́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. цинічний — ЦИНІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який виявляє цинізм (у 1 знач.), безсоромність. Грубий з усіма і цинічний, він пив, розпутничав і споював інших, він шаленів, і в ньому наче вулкан грязі закипав (Горький, II, перекл. Словник української мови в 11 томах