цинік
ЦИ́НІК, а, ч.
1. Цинічна безсоромна людина.
Іван слухав поповичеві теревені, сміявся: здібний хлопець Славко, але виховання зробило з нього принципового ледаря, циніка і гульвісу (П. Колесник);
Дьяконов волів би краще не слухати похмурих його прорікань, бо як не дивно, але Васька Лобатий, цей п'яниця, скандаліст і цинік, не раз уже виявлявся правим (О. Гончар).
2. іст. Послідовник давньогрецької філософської школи, яка проповідувала незалежність людини від навколишнього середовища, зневагу до людської культури, повернення до первісного стану.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цинік — див. БЕЗСОРОМНИК. Словник синонімів Караванського
- цинік — див. грубий; нахабний Словник синонімів Вусика
- цинік — рос. циник 1. Бездушна, безсоромна людина. 2. Те саме, що кінік. Eкономічна енциклопедія
- цинік — ци́нік іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- цинік — -а, ч. 1》 Цинічна людина. 2》 іст. Послідовник давньогрецької філософської школи, яка проповідувала незалежність людини від навколишнього середовища, зневагу до людської культури, повернення до первісного стану. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цинік — ци́нік (від грец. κυνικός – собачий) 1. Безсоромна людина. 2. Те саме, що й кініки. Словник іншомовних слів Мельничука
- цинік — БЕЗСОРО́МНИК (той, хто не почуває сорому за свої аморальні вчинки, порушує правила пристойності і т. ін.), СОРОМІ́ТНИК рідше, БЕЗСТИ́ДНИК заст., розм. рідше, БЕЗЛИ́ЧНИК діал., СРАМНИ́К заст. Словник синонімів української мови
- цинік — Ци́нік, -ка; -ніки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- цинік — ЦИ́НІК, а, ч. 1. Цинічна людина. Іван слухав поповичеві теревені, сміявся: здібний хлопець Славко, але виховання зробило з нього принципового ледаря, циніка і гульвісу (Кол., Терен.. Словник української мови в 11 томах