цуратися

ЗНЕВАЖА́ТИ кого, що (виявляти неповагу, презирство до кого-, чого-небудь), ГОРДУВА́ТИ ким, чим, ПОГО́РДЖУВАТИ ким, чим, ПОГОРДЖА́ТИ ким, чим, рідше, ЦУРА́ТИСЯ, ГРЕ́БУВАТИ, ГРЕ́БАТИ ким, чим, підсил., ПОШТУ́РХУВАТИ ким, підсил. розм., ПЛЮВА́ТИ на кого-що, підсил. розм., ЧХА́ТИ на кого-що, підсил. розм., ГОРДИ́ТИ ким, чим, діал., НЕГУВА́ТИ діал., ПОНЕВАЖА́ТИ рідко. — Док.: знева́жити, згордува́ти, пого́рдити, погорди́тися, відцура́тися, погре́бувати, погре́бати, наплюва́ти, начха́ти, згорди́ти. Не люблю я і просто зневажаю людей, у яких слово розходиться з ділом (А. Головко); Коли ти гордуєш ними і не хочеш знатися з ними, то я сама поїду колись до їх (І. Нечуй-Левицький); Поет живе! Ми слухаєм його: Ми чуєм заповіт його священний — Учитися, кохати край стражденний І не цуратись рідного свого (В. Самійленко); — Коли вирушали на шляхту, не гордували і не гребували черню своєю... (Н. Рибак); Квасюк.. оженився з нею через гроші. Ті гроші він давно забрав собі до рук, ..а жінкою почав поштурхувати (Б. Грінченко); — Я не свідків виглядаю, плювати мені на них, а на місяць дивлюся, чи не зійшов (М. Стельмах); — Я Демид Півторакожуха, і чхати мені на канцлера, султана та цісаря... (Н. Рибак); — Все гордить ним (народом), що мало би перед ним коритися! (І. Франко); За що ж мене негувать, за що ж волочити, коли стали панами уже й мої діти? (Словник Б. Грінченка). — Пор. 1. блюзни́ти, 1. не́хтувати.

УНИКА́ТИ (намагатися не зустрічатися, не спілкуватися при зустрічі з кимсь), ОБМИНА́ТИ (ОМИНАТИ), ОБХО́ДИТИ, СТОРОНИ́ТИСЯ, ВІДВЕРТА́ТИСЯ від кого, МИНА́ТИ, ОББІГА́ТИ розм., БОКУВА́ТИ від кого, діал. — Док.: уни́кнути, обмину́ти (оминути), обійти́, відверну́тися, мину́ти, оббі́гти. Найбільше уникала (Гафійка) батька, немов боялась його (М. Коцюбинський); Як своє лихо, так Соловейків обминала, щоб тільки не було між нами тієї гризоти (І. Нечуй-Левицький); Мудрого шукай, дурного обходь (прислів'я); Люди стали собі сторонитися їх (Марко Вовчок); Олена переживала вічний страх, що родина чоловіка може відвернутися від неї (Ірина Вільде); Хто доброго чоловіка минає, той щастя не має (прислів'я); — Я не Горпина, що всім (людям) мовчить. І не Хведір, що їх оббігає (Панас Мирний); Усі хлопці до нас ходять, лиш милий бокує (коломийка). — Пор. 1. цура́тися, ухиля́тися.

ЦУРА́ТИСЯ кого, рідко ким і без додатка (поривати стосунки з кимсь), ЦУРА́ТИ заст.; СКИДА́ТИСЯ кого, діал.; САХА́ТИСЯ від кого, чого (відчуваючи страх, незручність тощо). Не ходила на грища та на вечорниці як і побільшала, бо парубки сміялись з рябої Оксани, а дівчата-красуні цурались її (Л. Яновська); Не цурай мене, серце (П. Чубинський); Своєї мами не скидається... (В. Стефаник); (Мотря:) У нас така чутка йде, що ви дівчат сахаєтесь? (Роман:) Мало чого не плетуть! (М. Кропивницький). — Пор. 1. уника́ти.