1. Словник синонімів української мови

цурка

ОБРУ́БОК (відрубана, відрізана частина чого-небудь; те, від чого відтята якась частина), ВІДРУ́БОК, ЦУ́РКА, УТИ́НОК, ЦУРПА́ЛОК (ЦУРУПА́ЛОК), ОЦУ́ПОК, ОЦУПАЛОК рідше, ЦУРПА́ЛКА діал. В пічці.. горіли обрубки дощок та лат ялинового дерева (М. Томчаній); Ничипір Безхлібний.. поклав на бильце трибуни ліву руку, сховав за спину обрубок правої руки (Н. Тихий); А ось хвіст (у корови) — куций. Не хвіст, а утинок (О. Донченко); В нестямі вимахував він оцупком свого.. пужална (О. Гончар); Тарнов кинув у багаття цурпалок, що підкотився йому до ніг (О. Десняк); Сидорчук.. ходив навколо столу й водив по карті важким пальцем-цурупалком (Ю. Бедзик); Люди.. поскладали.. в кутку цвинтаря колоддя, оцупалки (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цурка — Цурпалок, кілочок; тріска, скалка. Словник синонімів Караванського
  2. цурка — див. кінець; палиця Словник синонімів Вусика
  3. цурка — цу́рка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири цу́рки Орфографічний словник української мови
  4. цурка — ЦУ́РКА, и, ж. 1. Короткий обрубок дерева; цурпалок. Біда біду, як кажуть, кличе: Десь хлопчик недалечко був, На його [Голуба] цуркою шпурнув І в голову якраз ударив дуже... (Л. Глібов); – Я спалила свій ціпок – ох, ох, – Обдурила діда й бабу – обох. Словник української мови у 20 томах
  5. цурка — -и, ж. 1》 Короткий обрубок дерева; цурпалок. || Тріска, скалка. До цурки — а) на дрібні шматочки; б) повністю, нічого не залишивши. На цурки — на невеликі частини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. цурка — до цу́рки. 1. На дрібні, невеликі частини. Я перескочив через межу і ринувся просто на них (фашистів), вскочив у саму їхню гущу. Одного метнув через себе багнетом. На другому розбив до цурки приклад (Ю. Яновський). 2. Повністю все, без залішку. Фразеологічний словник української мови
  7. цурка — ЦУ́РКА, и, ж. 1. Короткий обрубок дерева; цурпалок. Біда біду, як кажуть, кличе: Десь хлопчик недалечко був, На його [Голуба] цуркою шпурнув І в голову якраз ударив дуже… (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  8. цурка — Цурка, -ки ж. 1) Палочка, большей или меньшей длины, употребляемая для различныхъ надобностей: а) У неграмотныхъ палочка для счетовыхъ нарѣзокъ, напр. Словник української мови Грінченка