цюра

СЛУГА́ (у феодальному та буржуазному суспільстві — людина для особистих послуг у домі магната, поміщика, буржуа і т. ін.), ЛАКЕ́Й, КАМЕРДИ́НЕР, ПРИСЛУ́ЖНИК, СЛУ́ЖКА заст., СЛУЖНИ́К заст., СЛУЖИ́ТЕЛЬ заст., ПОСЛУ́ГА заст., ПАХО́ЛОК заст., ПОПИ́ХАЧ заст., зневажл., ПОСЛУГА́Ч діал.; ДЖУ́РА іст. (зброєносець козацької старшини в 16- 18 ст.), ЦЮ́РА діал., ЧУ́РА діал.; КОЗАЧО́К (хлопчик-лакей у поміщицькому домі часів кріпосництва в Україні); ХЛО́ПЕЦЬ заст. (слуга-підліток); ЧЕЛЯ́ДНИК іст., ЧЕЛЯДИ́Н іст., ЧЕЛЯДИ́НЕЦЬ іст. (належний до челяді феодала), ГАЙДУ́К іст. (виїзний лакей); ДВОРО́ВИЙ, ДВОРА́К розм., ДВОРЯ́К рідше, О́БШАР збірн., зах. (селянин, який працював у панському дворі). В палаці забігали, завештались слуги, укладаючи на вози усяке князівське добро (І. Нечуй-Левицький); Воєвода з похмурою неквапливістю прикидав, як слід зодягти свого нового прислужника (П. Загребельний); Андрій.. зопалу й прогнав служника (Я. Баш); На свого служителя добре кликав-покликав: Служителю мій вірний! Велю тобі значки од моїх рук забрати (дума); (Конон:) Я наче.. пахолок у моєї жінки, що мушу робити тільки так, як моїй жінці забагнеться (М. Кропивницький); — Та, Боже мій, краще не жити, ніж доживати вік такою безсловесною рабинею, таким нещасним попихачем, безнадійним послугачем, як ота безталанниця! (Леся Українка); (Оля:) Тимчасом він уже трохи підріс, його, як кріпака, пан забрав до себе за козачка (С. Васильченко); Княжеські челядинці.. вештались по містечках, селах і хуторах і що хотіли, те й робили (О. Стороженко); Трохи віддалік за графом мовчки їхали конюх Петрович і рожевощокий гайдук (О. Донченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цюра — Цю́ра: — панський прислужник [2,XIII] Словник з творів Івана Франка
  2. цюра — цю́ра іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
  3. цюра — ЦЮ́РА, и, ж., діал., заст. Джура. Ой п'є Байда та й кивається, Та на свого цюру наглядається (з народної пісні); – Ой, цюро ж мій молодесенький, Та чи будеш мені вірнесенький? (з народної пісні). Словник української мови у 20 томах
  4. цюра — -и, ж., діал., заст. Джура. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. цюра — ЦЮ́РА, и , ж., діал., заст. Джура. Ой п’є Байда та й кивається, Та на свого цюру наглядається (Думи.., 1941, 169); — Ой, цюро ж мій молодесенький, Та чи будеш мені вірнесенький? (Укр.. думи.., 1955, 16). Словник української мови в 11 томах