цілитель

ЛІ́КАР (особа з вищою медичною освітою, що лікує хворих), МЕ́ДИК, ДО́КТОР розм., ЕСКУЛА́П жарт. заст., ЛІЧЕ́ЦЬ заст.; ЦІЛИ́ТЕЛЬ книжн. уроч., ЗЦІЛИ́ТЕЛЬ книжн. уроч. (той, хто зціляє, виліковує); КОНОВА́Л зневажл. (поганий лікар). Йосипа Осокіна знали в Дніпропетровську як чесного лікаря, який завжди подасть безкорисливу допомогу (Д. Ткач); Лікар Яким'юк згадує академіка Яворницького як людину, що збагатила його духовно, допомогла стати справжнім медиком (М. Шаповал); Христина послала за доктором. Прийшов доктор і ледве одходив її (І. Нечуй-Левицький); Трапилось так, що його виписував той самий ескулап, який і приймав на лікування (Ю. Збанацький); Дід-лічець уже заново перев'язав рани, приклав до них зілля (А. Хижняк); У багатьох завмирало серце, коли ступали до кабінету знаменитого цілителя (В. Большак); Вона (смола мумійо) була відома Арістотелю, нею користувалися східні зцілителі (з журналу); — Ти, Левку, — каже дружина, — коли в тебе ядуха, до дохторів не ходи — всі вони коновали (І. Драч).