чаклунка

ВІ́ДЬМА (за народним повір'ям — зла жінка, яка, знаючись з "нечистою силою", завдає людям шкоди, лиха), БА́БА-ЯГА́, ЯГА́, ЧАКЛУ́НКА, ЧАРІВНИ́ЦЯ, ФУ́РІЯ (з античної міфології). — Чи ти ба! чисто неначе відьми та упирі злетілись на коцюбах на Лису гору (І. Нечуй-Левицький); Раз убили брати дику козу, а то не коза була — то була дочка баби-яги (казка); Всього б там угледів... От хоча б яга... Кажуть, ніби в ступі Їздить без коня... (П. Грабовський); — Як це ви можете знати, що вас чекає завтра? — запитав я в тітки. — Ви чаклунка чи ворожка? (Є. Гуцало); (Юліан:) Зостанься тут, а я піду до відьми-чарівниці, вона у балці тут живе, і де об чім порадюсь з нею (І. Карпенко-Карий); Прибігла фурія із пекла, Яхидніша од всіх відьом (І. Котляревський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чаклунка — ЧАКЛУ́НКА, и, ж., розм. Жін. до чаклу́н. Стара чаклунка давала воду, зілля приворотне, заспокоювала молодицю: – Напувай його щодня зраночку і ввечері, але знай: не підкориться він тобі скоро (А. Словник української мови у 20 томах
  2. чаклунка — чаклу́нка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. чаклунка — -и, заст., розм. Жін. до чаклун. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чаклунка — Чаклу́нка, -нки, -нці; -лу́нки, -нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. чаклунка — ЧАКЛУ́НКА, и, ж., заст., розм. Жін. до чаклу́н. Стара чаклунка давала воду, зілля приворотне, заспокоювала молодицю: — Напувай його щодня зраночку і ввечері, але знай: не підкориться він тобі скоро (Шиян, Баланда, 1957, 177)... Словник української мови в 11 томах