чародій

МА́ЙСТЕР (той, хто досяг високої майстерності, досконалості в своїй роботі, творчості), ВІРТУО́З, МИТЕ́ЦЬ, МАСТА́К розм., АРТИ́СТ розм., ШТУКА́Р розм., МАЙСТЕ́РНИК розм., МИСТЕ́ЦЬ заст., ТІМА́ХА заст.; УМІ́ЛЕЦЬ (ВМІ́ЛЕЦЬ), ЧАКЛУ́Н розм., БОГ розм., МАГ розм. (той, хто досяг найбільшої вмілості в чомусь); ЧАРІВНИ́К розм., ЧУДОТВО́РЕЦЬ розм., ЧАРОДІ́Й заст., ЧАРОДІ́ЙНИК заст. (той, хто чарує своїм мистецтвом, працею); УНІВЕРСА́Л (людина різнобічних мистецьких навичок). — А дріб чи кулі я сам роблю. Ого, я майстер на це! — похвастався дід (О. Донченко); Михайло Гнатович був справжнім віртуозом зварювання (В. Собко); Втонули в часі імена митців, і те ім'я, що мало буть крилатим (Л. Костенко); — Та й мастак ти, Якиме, кашу варити! (Панас Мирний); (Єгиптянин:) Хай Тот-майстерник мене ховає від неробства! (Леся Українка); От такі-то, мабуть, страви і панам не вадять! Ну!.. Уміли готувати і на стіл давати! Знать, тімахи коло печі і дочка і мати! (М. Макаровський); На диво всім умільці кріпаки Руками тут важку робили кладку (Д. Луценко); Режисер — цей чаклун фільмування — замислився надміру (Ю. Яновський); Краса — це ж вияв найвищої радості життя, і вона не може бути чужою ні лікареві, ні електрозварникові, ні шахтареві, ні хліборобові, ні магові кібернетики (М. Рильський); Великого дослідження чекає прекрасна оповідацька школа письменників західних областей, починаючи від чарівника короткого оповідання Юрія Федьковича (Ю. Збанацький); -. Той, той! — потряс диякон книжкою. — Байстрюк, бродяга і голодранець! А нині — найліпший гравер, стовп друкарні, чудотворець (Вас. Шевчук); Та він садив (дуби), усатий чародій, Роботі сам радіючи своїй (М. Рильський); Його оточують люди неабиякого робітничого гарту, майстри й інженери високих досконалостей, чародійники металу й формул (з газет); Льока не мав ніякої спеціальності, проте вважав себе за універсала, який все знає і все може (Ю. Мокрієв).

ФО́КУСНИК (той, хто показує фокуси), ШТУКА́Р розм., МАРТОПЛЯ́С заст., ФІҐЛЯ́Р заст.; ІЛЮЗІОНІ́СТ (артист цирку); МАГ, ЧАРІВНИ́К, ЧАРОДІ́Й, ЧАРОДІ́ЙНИК (традиційна назва артиста цирку); ФАКІ́Р (перев. у мандрівному цирку). Акробати з баяністом закінчували свій номер, їх мав змінити жонглер-фокусник (Л. Дмитерко); Молодець він геніальний, має зграбність гімнастичну, і такії робить штуки, Мов штукар славутний Масман (Леся Українка); Приїхав (Тиміш) до Мирослава на вакації разом із мартоплясами, став мандрівним лицедієм (О. Ільченко); Якщо ви були в цирку, то, мабуть, бачили: ілюзіоніст проробляє кілька загадкових маніпуляцій над якимось предметом — і той предмет зникає (з газети); Увесь до пояса вкритий ножами, маг і чародій ходив по килиму (Н. Рибак); Він говорить про факірів, що вміють чарувати кобр (В. Собко).

ЧАКЛУ́Н (людина, яка займається чаклунством), ЧАРІВНИ́К, МАГ, ХАРАКТЕ́РНИК, ЗНА́ТНИ́К, ЧАРОДІ́Й, ЧАРОДІ́ЙНИК, ЧУДОДІ́Й заст., МОЛЬФА́Р діал., ЧУДЕ́СНИК заст., ЧОРНОКНИ́ЖНИК заст., ВІДЬМА́К заст.; ЗАКЛИНА́Ч заст., ЗАКЛИНА́ТЕЛЬ заст. (той, хто діє заклинанням); ШЕПТУ́Н заст., ШЕПТІ́Й заст. (той, хто промовляє наговір, приворот); ВОЛХВ (у давніх слов'ян); ВОРОЖБИ́Т заст., ХИМОРО́ДНИК заст. (той, хто ворожить); ШАМА́Н (у племен, релігія яких ґрунтується на культі духів, магії). — Вони кидалися до шаманів і чаклунів, волали, молилися, бурмотіли закляття (З. Тулуб); (Мар'яна:) Сербине, може, ти чарівник? Нарай мені таких чар, щоб можна було привертати людей! (С. Васильченко); За Абдулаєвим ходить слава східного чародія і мага (Григорій Тютюнник); — Це характерник, — сказав хтось біля Ярошенків. — Заворожує зброю і кулі так, що своїм не шкодять, а ворога б'ють (О. Маковей); Прадід стояв, мов знатник, що знає всі весняні тайни (Ю. Яновський); Чула й вона колись про лісовиків, вовкулаків, чародійників (В. Гжицький); Над розгорнутою картою схилився землемір.. Враження було таке, наче то не землемір, а якийсь всесильний маг, чудодій, що на пожовклій картіоракулі вичитує кожному його долю (І. Кириленко); Іван простягав руку у сю скупу зимою безлюдність і кликав на тайну вечерю до себе всіх чорнокнижників, мольфарів, планетників всяких (М. Коцюбинський); (2-га дівчина:) Він відьмак, з чортами знається (М. Старицький); — Я.. бачу пальми, священний Ганг, храми Мадраса, бородатих синкхів, заклинателів змій (П. Загребельний); Вмить до послуг його вже стоять: Шептуни, знахарі, ворожбити (С. Воскрекасенко); Заворожи мені, волхве, Друже сивоусий! (Т. Шевченко); "Що ж, — думає (Петро), — як і се такий химородник? Піду скоріш, щоб справді не вкоїв він якого лиха" (П. Куліш).