черсати
ЧУ́ХАТИ (терти шкіру, щоб не свербіла), СКРЕБТИ́ (ШКРЕБТИ́), ЧУХМА́РИТИ розм., СКРОМА́ДИТИ розм., ШКРЯ́БАТИ розм., ЧЕРСА́ТИ діал.; ДРЯ́ПАТИ (роздираючи). — Док.: почу́хати, скребну́ти (шкребну́ти), почухма́рити, поскрома́дити, шкрябну́ти, черсну́ти, дряпнути. Микола зітхнув, покрутив кудлатою головою й став її чухати (Лесь Мартович); Люди слухають похнюпившись. Інші — потилицю скребуть... (Панас Мирний); Калитка, заточуючись, вийшов на середину двору, чихнув і почав чухмарити волосаті груди, як ведмідь лапою (П. Панч); Колісника наче злі комарі кусали у потилиці, так він її раз по раз скромадив (Панас Мирний); Люди щось говорили, викрикували, шкрябали собі голови (М. Коцюбинський).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- черсати — див. терти Словник синонімів Вусика
- черсати — ЧЕРСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого, що і без прям. дод, діал. 1. Чухати. Черсати спину. 2. Проводити по чому-небудь чимсь важким, гострим, лишаючи слід; терти. Черсати бороною ґрунт. Словник української мови у 20 томах
- черсати — черса́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- черсати — -аю, -аєш, недок., перех. і неперех., діал. 1》 Чухати. 2》 Проводити по чому-небудь чимсь важким, гострим, лишаючи слід; терти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- черсати — ЧЕРСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. і неперех., діал. 1. Чухати. 2. Проводити по чому-небудь чимсь важким, гострим, лишаючи слід; терти. Словник української мови в 11 томах