черснути

ЧУ́ХАТИ (терти шкіру, щоб не свербіла), СКРЕБТИ́ (ШКРЕБТИ́), ЧУХМА́РИТИ розм., СКРОМА́ДИТИ розм., ШКРЯ́БАТИ розм., ЧЕРСА́ТИ діал.; ДРЯ́ПАТИ (роздираючи). — Док.: почу́хати, скребну́ти (шкребну́ти), почухма́рити, поскрома́дити, шкрябну́ти, черсну́ти, дряпнути. Микола зітхнув, покрутив кудлатою головою й став її чухати (Лесь Мартович); Люди слухають похнюпившись. Інші — потилицю скребуть... (Панас Мирний); Калитка, заточуючись, вийшов на середину двору, чихнув і почав чухмарити волосаті груди, як ведмідь лапою (П. Панч); Колісника наче злі комарі кусали у потилиці, так він її раз по раз скромадив (Панас Мирний); Люди щось говорили, викрикували, шкрябали собі голови (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. черснути — ЧЕРСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що і без прям. дод., діал. 1. Однокр. до черса́ти. Шаблею тільки по черепу черсне та й тупо оддасться (П. Тичина). 2. Швидко податися куди-небудь, побігти. Черснути на вечорниці. Словник української мови у 20 томах
  2. черснути — черсну́ти дієслово доконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  3. черснути — -ну, -неш, док., діал. 1》 Однокр. до черсати. 2》 Швидко податися куди-небудь, побігти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. черснути — ЧЕРСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., діал. 1. Однокр. до черса́ти. Шаблею тільки по черепу черсне та й тупо оддасться (Тич., І, 1957, 262). 2. Швидко податися куди-небудь, побігти. Словник української мови в 11 томах
  5. черснути — Черса́ти, -са́ю, -єш сов. в. черснути, -ну, -неш, гл. 1) = чухати, чухнути. Вх. Зн. 80. 2) Тереть, тернуть, провести чѣмъ-либо по чемъ. Вх. Зн. 80. 3) Бѣжать, побѣжать (см. чухрати). Вх. Зн. 80. Словник української мови Грінченка