1. Словник синонімів української мови

чуприна

ВОЛО́ССЯ (сукупність волосин на голові людини), ВО́ЛОС збірн.; ЧУБ, ЧУПРИ́НА, ШЕВЕЛЮ́РА, ЧУ́ПЕР діал. (звич. у чоловіків); КО́СИ (КОСА́) (довге волосся, заплетене й розплетене — звич. у жінок); КУ́ЧЕРІ (кучеряве або завите волосся); ГРИ́ВА (про густе довге); КУ́ЧМА, КОПИ́ЦЯ, ША́ПКА, ШАПЧИ́НА (перев. із сл. волосся — густе, кучеряве або скуйовджене і тому високе на голові) розм., ОСЕЛЕ́ДЕЦЬ (старовинна чоловіча зачіска) заст. Розчісувала (Юля) перед малесеньким дзеркальцем своє пишне каштанове волосся (Григорій Тютюнник); У воєнкома.. на високий лоб падає підкучерявлений чуб (М. Стельмах); Всі заздро позирали на прекрасну чуприну ясного золота на Юриній голові (Ю. Смолич); Іван звичним рухом відкидає з чола назад непокірну хвилясту шевелюру (П. Колесник); Сходилися вони до голяра Тимка щонеділі, аби голитися і підстригати чупер (В. Стефаник); Уже вона і розчесалася; вже і коси у дрібушки поплела (Г. Квітка-Основ'яненко); Марина розпустила Христі косу. Густе волосся як хвиля падало аж додолу (Панас Мирний); Був (Семко) високий,.. кругловидий, русявий; голова в кучерях (П. Куліш); Високе дівча.. мчало містечковими закамарками, трясло чорною кучмою волосся на голові (К. Гордієнко); На голові у хлопця здіймалась копиця скуйовдженого волосся (М. Трублаїні); Смугляве обличчя, облямоване чорною шапчиною пухнатого волосся, було повне жіночої приваби (О. Досвітній); Запорожці звали ще чуприну оселедцем, бо як вона довга, то теліпається, неначе оселедець (О. Стороженко). — Пор. па́тли.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чуприна — Чуб, шевелюра; (козацька) оселедець; чупринка. Словник синонімів Караванського
  2. чуприна — див. волосся Словник синонімів Вусика
  3. чуприна — [чуприна] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. чуприна — ЧУПРИ́НА, и, ж. Волосся на голові людини (перев. в чоловіка); чуб, шевелюра. Як тільки пан із паном зазмагався, Дивись – у мужиків чуприни вже тріщать (Є. Словник української мови у 20 томах
  5. чуприна — чупри́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  6. чуприна — -и, ж. Волосся на голові людини (перев. в чоловіка); чуб, шевелюра. || Довге пасмо волосся на голеній голові, що звисає над лобом або вухом; оселедець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. чуприна — води́ти за чупри́ну кого, зневажл. Верховодити над ким-небудь, навіть бити (перев. чоловіка). Нащо тому жінка молода, кого й стара за чуприну водить! (М. Номис). голи́ти / ви́голити лоб (ло́ба, чу́ба, чупри́ну і т. ін.), іст. Фразеологічний словник української мови
  8. чуприна — Чупри́на, -ни; -ри́ни, -ри́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. чуприна — ЧУПРИ́НА, и, ж. Волосся на голові людини (перев. в чоловіка); чуб, шевелюра. Як тільки пан із паном зазмагався, Дивись — у мужиків чуприни вже тріщать (Греб. Словник української мови в 11 томах
  10. чуприна — Чуприна, -ни ж. Волоса на головѣ человѣка; длинные волоса спереди или на макушкѣ головы. Гол. Од. 48. Чуб. VII. 412. Ото драпонув, тільки чуприна майорить. Ном. № 4419. Сивий ус, стару чуприну вітер розвіває. Шевч. ум. чупринка, чупринонька, чуприночка. Чуб. V. 988. Словник української мови Грінченка