шабля

ВЕ́РШНИК (людина, що їде верхи на коні), ВЕРХІВЕ́ЦЬ, ЇЗДЕ́ЦЬ, НАЇ́ЗНИК, ВЕРХОВИ́Й, КІ́ННИЙ рідко, ВЕ́РХІВЕНЬ рідко, ВЕ́РШЕНЬ рідко, КОМО́ННИК заст., ВЕРХОВИ́К діал., ЇЗДУ́Н діал.; ДЖИГІ́Т (умілий і вправний їздець); КІННО́ТНИК, КАВАЛЕРИ́СТ, КІ́ННИК розм. рідко (військовий вершник); ГУСА́Р (вершник легкої кавалерії); КІРАСИ́Р іст., РЕ́ЙТАР (вершник важкої кавалерії); ША́БЛЯ (один боєць-кіннотник — при вказуванні на кількість бійців). Тепер Тадикові чітко було видно коня й вершника на тлі нічного неба (Григорій Тютюнник); І в одну мить.. на пригорку з'явились верхівці (І. Нечуй-Левицький); Прозорим льодом по ріці Промчали дзвінко два їздці (М. Бажан); Відбирав я тоді від наїзника Лебедя (коня) і вів його в.. стайню (Ю. Збанацький); Розступились і дали проїхати верховим і ридванові (П. Куліш); Зібрав (Турн) і кінних, і піхотних І всіх для битви шиковав (І. Котляревський); Не перебігли й половини яру, аж перед ними зачорніло кілька верхівнів (Б. Грінченко); — Здоров був, Барило, — озвався передовий вершень (О. Стороженко); Лісом.. їхала дружина вершників. Були це озброєні комонники (Ю. Опільський);- А чи довго туди їхати верхи? — Хто його зна, як який їздун (Словник Б. Грінченка); — Джигіти з Саїдом на конях роз'їжджають по кишлаку (І. Ле); Пил шляхами битими в'ється під копитами — бурею кіннотники мчать по стороні (М. Упеник); Двадцять п'ять юних кавалеристів училися сідати, їздити і злазити з коней (І. Багмут); Видно було на стежках і шляхах довкола місточка то одиноких кінників, возових та піших, то цілі валки (І. Франко); Гусари чванились один перед одним дорогими баскими кіньми та кінською збруєю (І. Нечуй-Левицький); Проїхав учвал.. загін кірасирів (Н. Рибак); (2-й гонець:) Полковнику, шляхтичі йдуть на табір наш. Всередині рейтари (О. Корнійчук); Битися до останньої шаблі.

ША́БЛЯ (холодна зброя з кривим сталевим лезом), КЛИНО́К, ША́ШКА розм., КОРАБЕ́ЛЯ заст.; ДОМА́ХА заст. (з дамаської сталі). Блиснула шабля в першого, креснула в другого, ще й в третього клинок... (П. Тичина); — Мого (чоловіка), молодиці, першого вб'ють. Такий на голі шашки полізе (Григорій Тютюнник); Біля боку моталася корабеля, обсаджена самоцвітами (О. Стороженко); — Сашко, а як це"домаху гартує?" — запитав Володя. — Домаха — шаблюка з дамаської сталі (П. Автомонов).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шабля — (вид холодної зброї) палаш, меч, шпага, клинок, шашка, заст. домаха (у Шевченка). Словник синонімів Полюги
  2. шабля — Палаш, (двогостра) меч, (крива, на Сході) ятаган, (з ребруватим клинком) шпада, сов. шпага; (у кінноті) П. один кіннотник; шабелька, шаблюка. Словник синонімів Караванського
  3. шабля — [шабл'а] -л'і, ор. -леийу, мн. шабл'і, шабел' дв'і шабл'і Орфоепічний словник української мови
  4. шабля — ША́БЛЯ, і, ж. 1. Холодна, перев. кавалерійська зброя із зігнутим сталевим лезом і гострим кінцем. Несуть пани есаули Козацькую збрую: Литий панцир порубаний, Шаблю золотую (Т. Словник української мови у 20 томах
  5. шабля — ша́бля іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ша́блі Орфографічний словник української мови
  6. шабля — (-і) ж. Словник жарґонної лексики української мови
  7. шабля — -і, ж. 1》 Холодна, перев. кавалерійська, зброя з зігнутим сталевим лезом і гострим кінцем. 2》 перен. Один боєць-кавалерист (при вказуванні на кількість бійців). 3》 Те саме, що еспадрон. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. шабля — Вид рубаючо-колючої холодної зброї з вигнутим односічним лезом; використовується у змаганнях з фехтування. Універсальний словник-енциклопедія
  9. шабля — Ша́бля, -лі, -лею; шаблі́, -бе́ль Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. шабля — ША́БЛЯ, і, ж. 1. Холодна, перев. кавалерійська зброя з зігнутим сталевим лезом і гострим кінцем. Несуть пани есаули Козацькую збрую: Литий панцир порубаний, Шаблю золотую (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  11. шабля — Шабля, -лі ж. 1) Сабля. Блиснем шаблями, як сонце в хмарі. Чуб. III. 277. Береженого і Бог береже, а козака шабля стереже. Ном. 2) = міч 2. МУЕ. ІІІ. 964. ум. шабелька, шабеленька, шабелечка. КС. 1882. X. 40. Серед війська стоячи і шабельку держучи. Макс. Із під бока шабеленьку витягає. Мет. 182. Словник української мови Грінченка