шайка

БА́НДА (група людей, що чинять грабежі, розбої, вбивства), ША́ЙКА розм.; ЗГРА́Я зневажл. (ужив. звичайно в мові художньої літератури та публіцистики). Вже попід самим містом куркульські банди зрізують телеграфні стовпи (О. Гончар); — Натрапив на слід зграї злочинців. Пересічний вік — від дев'яти до одинадцяти років (І. Кулик).

ЗГРА́Я зневажл. (група людей, які займаються ганебною діяльністю), БА́НДА розм., ША́ЙКА розм.; КЛІ́КА зневажл., КО́ДЛО зневажл. (про злочинне оточення). Виїзний суд засудив усю зграю до ув'язнення на строк від двох до п'яти років (А. Дімаров); Одного разу на село напала банда (О. Бердник); — Обзавівся (Романик).. лейб-гвардією — шайкою таких авантюристів, як і він сам, і терором.. змушує.. визнавати його за політичну фігуру (Ірина Вільде); — Не турбуйся, вони ще не раз проклинатимуть фюрера і його кодло (Н. Рибак).

ША́ЛЬКА (тарілка в терезах), ША́ЛЯ рідше, ША́ЙКА діал. Тривожні і заспокійливі думки переважували одна одну, як шальки на висячих терезах (М. Стельмах); Громадськість я малював Фемідою з терезами в руках. На одну з шаль мені ніяк не терпілось покласти хоч морського камінця на мою користь (Ю. Яновський); Коромисло.. крутнулось на її широких плечах, неначе почеплені на бантині терези з двома шайками (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шайка — див. багато; ватага Словник синонімів Вусика
  2. шайка — (на воду) ряжка, ряжа, (людей) зграя, джурга, див. кліка, олігархія Словник чужослів Павло Штепа
  3. шайка — ША́ЙКА¹, и, ж., розм. Група людей, що спільно чинять розбій, злочини; банда. “От якби нам тепер здибатися з такими розбійниками!” – подумав [Іван]. Словник української мови у 20 томах
  4. шайка — ша́йка 1 іменник жіночого роду банда розм. ша́йка 2 іменник жіночого роду шалька діал. Орфографічний словник української мови
  5. шайка — И, ж. Компанія. На день народження зберу свою шайку і десь нормально погуляємо. Словник сучасного українського сленгу
  6. шайка — I -и, ж., розм. Група людей, що спільно чинять розбій, злочини; банда. || зневажл. Компанія людей, об'єднаних спільними інтересами, спільними ознаками. II -и, ж., діал. Шалька (див. шалька I 1)). Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. шайка — ША́ЙКА¹, и, ж., розм. Група людей, що спільно чинять розбій, злочини; банда. "От якби нам тепер здибатися з такими розбійниками!" — подумав [Іван]. Словник української мови в 11 томах
  8. шайка — Шайка, -ки ж. = шалька. Зробив ваги, повішав на брамі, кладе на їдну шайку мамин чепець, а на другу жменю клоча. Драг. 99. ум. шаєчка. Словник української мови Грінченка