шамотня

МЕТУШНЯ́ (поспішний, безладний рух; дріб'язкові справи, турботи; шум, пов'язаний з цією дією), МЕТУШІ́ННЯ, СУМ'Я́ТТЯ, БІ́ГАННЯ, БІГАНИ́НА розм., БІГОТНЯ́ розм., КРУТАНИ́НА розм., МОТАНИ́НА (МЕТАНИ́НА) розм., РЕ́ЙВАХ розм., РО́ЗРУХ розм., ВЕРЕМІ́Я розм., ВЕРЕМІ́Й розм., РУХАНИ́НА розм., РОЗГАРДІЯ́Ш розм., ША́РВАРОК розм., ША́РВАРКА розм., КАТАВА́СІЯ розм., ШАМОТНЯ́ розм., ШАМО́ТНЯВА розм., СОДО́М розм., СОДО́МА розм., ШАРПАНИ́НА розм., МЕТУШНЯ́ВА розм., СУЄТА́ розм., ТЯГАНИ́НА розм., ПО́РУХ розм., ВОРУШІ́ННЯ розм., ВОРУШНЯ́ розм., ЗАМЕТУШНЯ́ діал., ЗАМЕТНЯ́ діал., ШЕ́МЕТ діал., ШАТАНИ́НА заст.; ГАРМИ́ДЕР розм. (з безладним, сильним шумом, криком). Раптом в одному кінці табору здійнялася якась метушня. В темряві, у відблисках багать і не розбереш, що там робиться: лаються чи, може, й б'ються. Роман пішов на той шарварок (Д. Ткач); (Любов:) Невже вам ніколи не спадало на думку, що всі оці ваші заходи, метушіння, все це робиться, аби тільки не сидіти, склавши руки (Леся Українка); Гізела орієнтувалася в сум'ятті танцювального залу напрочуд добре (П. Загребельний); Навкруги розлягається голосний гомін людських голосів, бреньк склянок і бігання прислуги (Н. Кобринська); У волості шарпанина-біганина: одно туди йде, друге звідти виходить, третього ведуть... (Панас Мирний); На кутку завалували собаки, в хатах почали гупати двері, скрізь чулася біготня (В. Кучер); В домі почалося ворушіння, крутанина та біганина (І. Нечуй-Левицький); Піднявся крик людський, збіглася дворня... Шатанина-мотанина (Панас Мирний); Настала після сього велика метанина по селу (Ганна Барвінок); Заруба побачив якийсь рейвах біля громадської запущеної хати (В. Кучер); Люди ті кричали, метушились, витягали воду з колодязя, носили її відрами, розтягали той хлівчик, що горів... Серед усього того розруху впала Грицькові у вічі жіноча постать (Б. Грінченко); Як ударив грім, в хаті починається руханина: зачиняють вікна (С. Васильченко); Саме в такий розгардіяш, коли весь дім ходив ходором.., на подвір'я в'їхав старомодний фаетон з тіткою Меланією (Ірина Вільде); Данько.. теж не забарився ув'язатися в загальну катавасію (О. Гончар); І раптом — постріл. Ні диму, ні полум'я. Тільки приглушений ляскіт покрив лемент. Шамотня ще більша зчинилася в натовпі (І. Ле); В кімнаті піднявся якийсь содом (І. Нечуй-Левицький); В хаті.. колотнечі: содома піднялась, що й не сказати (А. Свидницький); Засліпило його й збаламутило серед церков, торговиць і людської метушняви (П. Загребельний); Багато часу минуло в суєті та тлумі, поки, зрештою, молоді та весільні батьки.. сіли за чільний стіл (Л. Дмитерко); В далекій прихожій почувсь шум та тяганина роздягання (І. Нечуй-Левицький); Одчиняє він хату, уступив, молодиці з ним всипали, а вона лежить... Порух великий зчинився, плач ізняли, крик (Марко Вовчок); Аж ось по хатах, по оборах ворушня, гамір, крик, біганина (І. Франко); Всю ніч стояла заметушня у панських будинках (С. Васильченко); Тут незабаром прилетів патруль, Знялася заметня, тривога, шуканина, І дівчину знайшли (Леся Українка); У дворі був гармидер. Жовніри змішалися з арештантами, фурманами, щось порядкували, гримали на візників, тягли в оберемках солому (О. Досвітній). — Пор. 1. безла́ддя, 1. колотне́ча.

ШЕ́ЛЕСТ (тихий, глухий звук, шум від тертя одного предмета об другий), ШЕЛЕСТІ́ННЯ рідше, ШАРУДІ́ННЯ, ШУ́РХІТ, ШУ́РХАННЯ рідше, ШЕ́РХІТ, ШЕ́РЕХ, ШЕ́МРАННЯ, ШЕ́МРІТ, ШЕ́МРІННЯ рідше, ШЕРХ розм., ШЕ́РХАННЯ розм., ШЕРЕХТІ́ННЯ розм., ШЕРХОТІ́ННЯ розм., ШЕ́ЛЕХ розм., ШАМОТІ́ННЯ розм., ШАМОТНЯ розм., ШАМО́ТНЯВА розм., ШУРША́ННЯ (ШУРЧА́ННЯ), ШЕЛЕ́ПАННЯ діал., ШЕЛЕПОТІ́ННЯ діал.; ША́РКАННЯ, ШВА́РКАННЯ розм., ШВА́РКІТ розм., ЛОПОТА́ННЯ розм., ЛОПОТІ́ННЯ розм., ЛО́ПІТ розм., ЛОПОТНЯ́ розм., ЛОПОТНЯ́ВА розм. (більш уривчасті звуки такого роду). Шелестом опалого листя зітхає лісова стежка (М. Стельмах); Ловила (Марія) чуйно вухом шелестіння сторінок (А. Головко); Довгу хвилину ми прислухалися до щораз густішого шарудіння у кронах (П. Козланюк); Десь чується шурхіт мітли двірника (І. Нехода); Папороть на схилі знову заколивалася, почулося шурхання каміння, що покотилося в долину (Л. Первомайський); Ніби тихий шерхіт канцелярських паперів, по залі шелестить нестримний сміх (Т. Масенко); З легесеньким шерехом опадає додолу листок за листком (Є. Гуцало); Літнє шемрання спливає неумовкне З високих верховин зелених груш і лип (М. Зеров); Чуєте... чуєте: шерх очеретом? (Б. Олійник); Шерхання снігу, що де-не-де осипався з гілок, окутувало його (Данила) новими хвилями переляку (М. Стельмах); Він любив свій лакований кабріолет, гордовито-спокійну ходу коней, шерехтіння піску під колесами (Н. Рибак); Монотонне шерхотіння дрібної, подібної до гречаних круп, гальки все наростало й наростало (Ю. Збанацький); Ліс був повний неясних, незрозумілих шелехів (О. Донченко); Степ сповнений урочистого шамотіння, яке можна збагнути лиш серцем (І. Цюпа); Чую судорожний подих, І шамотню широких підошов, І як шуршить об стінку одяг (М. Бажан); У вухах чулась шамотнява листочків (В. Козаченко); Шуршання людської ходи в тумані майне де-не-де (М. Бажан); Гупали зрідка яблука в саду за тином, з шелепанням продираючись крізь листя (Є. Гуцало); За кущами чулося шаркання чиєїсь коси (Григорій Тютюнник); Вулиці.. киплять у шварканні черевиків (І. Микитенко); Тихо, сумно, сонно... Хіба жандар, цокнувши острогами, порушить ту сонну тишу або замутить ті лопотання, перегортування листочків (Панас Мирний); В'їхавши в ліс, почув, неначе шепіт, скрадливе лопотіння молодого листя (І. Стеценко). — Пор. 1. шум.