шанець

ОКО́П (ОКІ́П) військ. (земляна споруда, що служить укриттям, вогневою позицією та місцем спостереження), ША́НЕЦЬ. Раптом він вискочив з окопу, вихопив гранату і пошпурив кудись за кущі (Григорій Тютюнник); Танк пройшов через окіп (О. Гончар); І окопались (наші) там і залягли, по шанцях ворога вогонь відкрили (П. Тичина).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шанець — Окіп <сов. окоп>, закіп, вал, рів, траншея; (схов від бомб) в-й щілина. Словник синонімів Караванського
  2. шанець — див. укріплення Словник синонімів Вусика
  3. шанець — Рів, викоп, див. сапа Словник чужослів Павло Штепа
  4. шанець — ША́НЕЦЬ див. ша́нці. Словник української мови у 20 томах
  5. шанець — ша́нець іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  6. шанець — див. шанці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. шанець — Ша́нець, ша́нця, -цеві, в -нці; ша́нці, -нців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. шанець — ША́НЕЦЬ див. ша́нці. Словник української мови в 11 томах
  9. шанець — (нім.) Загальна назва невеликих або тимчасових земляних укріплень. Архітектура і монументальне мистецтво
  10. шанець — Шанець, -нця м. Окопъ. По тім боці запорожці покопали шанці. Грин. III. 590. Від Килиї до Ізмайлова покопали шанці. Мет. 431. 2) під чий шанець. Похожій на кого. На мене урікають, що я ночував та й коні взяв. Може другий ночував під мій шанець, то і взяв коні, а не я. Новомоск. у., Залюб. Словник української мови Грінченка