1. Словник синонімів української мови

шафар

ДВОРЕ́ЦЬКИЙ (старший лакей у багатому панському домі), МАЖОРДО́М, МАРША́ЛОК, ШАФА́Р (у польському панському домі). По порожніх кімнатах дибав старий дворецький з ключами в руках (І. Нечуй-Левицький); Швенд.. поселився з родиною Чіано, ставши на якийсь час їхнім мажордомом (П. Загребельний); За плечима у воєводи урочисто стояв його маршалок (І. Ле); Сановитий шафар із двома челядниками в барвах з гербами Потоцького розчинили двері до їдальні (З. Тулуб).

КЛЮЧА́Р (той, хто зберігає ключі від чогось), КЛЮ́ЧНИК, ШАФА́Р діал. (Панса:) Я заплатив старшому ключареві, щоб він двох в'язнів випустив смерком (Леся Українка); Не було нікого коло неї, тільки старий недужий ключар панський сидів у хаті (Марко Вовчок); Прокіп Іванович став прикажчиком, а я ключником (О. Стороженко); Сановитий шафар із двома челядниками в барвах з гербами Потоцького розчинили двері до їдальні (З. Тулуб).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шафар — Шафа́р: — економ, ключник [8] Словник з творів Івана Франка
  2. шафар — див. економ Словник чужослів Павло Штепа
  3. шафар — Я, ч., заст., іст. 1. Збирач податків. 2. діал. Старший лакей, дворецький. // Ключник, економ. Ідуть етапи — без кінця і краю. Реве шафар. На світ зійшла пітьма. (П-1:44); Червоний місяць народивсь — діжі червоний жар, і щойно тишею упивсь, як заревів шафар (П-2:92). Словник поетичної мови Василя Стуса
  4. шафар — ШАФА́Р, я́, ч., заст. 1. Збирач податків. Потяглися через Віслу вершники й піші .. Помалу всмоктував їх вузький міст, біля якого міський шафар правив мостовий податок із проїжджих і перехожих (З. Словник української мови у 20 томах
  5. шафар — шафа́р іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  6. шафар — Ключник, комірник, прикажчик, економ, управитель див. шапар Словник застарілих та маловживаних слів
  7. шафар — -я, ч., заст. 1》 Збирач податків. 2》 діал. Старший лакей; дворецький. || Ключник, економ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. шафар — ШАФА́Р, я́, ч., заст. 1. Збирач податків. Потяглися через Віслу вершники й піші.. Помалу всмоктував їх вузький міст, біля якого міський шафар правив мостовий податок із проїжджих і перехожих (Тулуб, Людолови, І, 1957, 6). 2. діал. Старший лакей; дворецький; // Ключник, економ. Словник української мови в 11 томах