шепотун

ПЛІТКА́Р (той, хто поширює чутки, плітки), ПЛЕТУ́Н розм.; ШЕПТУ́Н розм., ШЕПОТУ́Н розм., ШЕПТІ́Й розм. (той, хто робить це потай). — Ви збираєте плітки.. — Це я — пліткар!? Ну, знаєте, — і заходився погрожувати (І. Цюпа); Наплюй, що скажуть плетуни, я хочу, щоб ти виріс, щоб розгорнувся твій талант (П. Дорошко); У селі не слухають різних шептунів (П. Кочура).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шепотун — ШЕПОТУ́Н, а́, ч., розм. 1. Той, хто говорить шепотом. 2. Той, хто потай поширює чутки, поголоски, розмови. Словник української мови у 20 томах
  2. шепотун — шепоту́н іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  3. шепотун — -а, ч., розм. 1》 Той, хто говорить шепотом. 2》 Той, хто потай поширює чутки, поголоски, розмови. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шепотун — ШЕПОТУ́Н, а́, ч., розм. 1. Той, хто говорить шепотом. 2. Той, хто потай поширює чутки, поголоски, розмови. Словник української мови в 11 томах
  5. шепотун — Шепотун, -на м. Говорящій шепотомъ. Харьк. у. Слов. Д. Эварн. Словник української мови Грінченка