шик

БЛИСК (велич, могутність, багатство, солідність, дорога модність і т. ін. — у їх зовнішньому, часто лише показному вияві), ПИШНО́ТА, ЛИСК, ЛОСК рідше, ГЛЯ́НЕЦЬ (ГЛЯНС) (бездоганний зовнішній вигляд, вишукані манери і т. ін.). Він любив блиск, розкіш і жадав багатої, естетичної церковно-аристократичної обстави (І. Нечуй-Левицький); Нічого не щадила (мати) для блиску й краси своєї дочки (Н. Кобринська); Се йшов у всій своїй пишноті на тухольську раду боярин Тугар Вовк зі своєю дружиною (І. Франко); — І смішно, і сумно було бачити, як тьмяніє отой фальшивий лиск зверхності над людьми і як на виду починає проступати (в Гризоти) людське (В. Речмедін); Пруссацький оберст губить лоск і форс, (М. Бажан); Він віддасть його (хлопчика) комусь із магнатів, щоб при магнатському дворі набув він елегантних манер, знайомств і глянцю (З. Тулуб). — Пор. 3. бага́тство, I. 1. шик.

БЛИСК розм. (у знач. присудка — про те, що задовольняє найвищою мірою, є чудовим), ЛЮКС розм., ШИК розм. Чобітки — люкс!; Тарілки.., салфетки, блискучі ножі й виделки — шик! (В. Бабляк).

I. СТРІЙ (група вишикуваних і повернених обличчями в один бік людей), ЛА́ВА, ШЕРЕ́НГА, ШЕРЕ́ГА, ШЕ́РЕ́Г рідше, РЯД, ЛІНІ́ЙКА, ШИК заст., БАТО́ВА (БАТА́ВА) заст. За хвилину друзі явилися Кривенкові і стали в стрій (І. Микитенко); Чіткими лавами проходили перед царем та воєводами стрілецькі полки (Н. Рибак); Сильні, мужні і веселі бійці — розвідники в різноманітній одежі, з автоматами стояли в одній шерензі (П. Автомонов); Від кляштора показалися попелясто-сині шереги стрілецького батальйону з приладнаними до рушниць багнетами (Д. Бедзик); Все далі й далі кроків дзенькіт.. Штик за штиком, за рядом ряд... (В. Сосюра); — Училище, р-ренєсь! — заволав воєнрук Вітковський.. Лінійка заніміла (Григір Тютюнник); Козаки стояли під муром в бойовому шику, лавою (М. Старицький); Наближаються батави війська (М. Коцюбинський).

I. ШИК розм. (особлива вишуканість у манері одягатися, триматися тощо, перев. розрахована на зовнішній ефект), ФАСО́Н розм., ФОРС розм., ФРАНТІ́ВСТВО заст., розм. Тут кожний може одягатися, як хоче, і нема де показувати шик, хоч би хто й хотів (Леся Українка); Славинський скривився і поправив модне з синіми скельцями пенсне, яке носив скоріш для фасону, ніж з необхідності (М. Олійник); — Це не його власна машина.. Це він для форсу — довго гроші збирав, а потім напрокат дістав (І. Драч); Грушницький — юнкер. Він лише рік на службі, носить, з особливого виду франтівства, товсту солдатську шинелю (переклад О. Кундзича). — Пор. 3. блиск.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шик — Чепурно, елегантно [III] Словник з творів Івана Франка
  2. шик — <�показова> розкіш <�багатство, пишність, елегантність, пишнота>, у. дженджуристість, ФР. помпа <н. з помпою = з шиком>, п! ФАСОН, (вояків) ШЕРЕГА Словник синонімів Караванського
  3. шик — 1. вишуканість, добірність, див. елегантний, франт, опрятний, розкішно 2. це лава військова Словник чужослів Павло Штепа
  4. шик — рос. шик показна вишуканість у манерах, одязі тощо. Eкономічна енциклопедія
  5. шик — ШИК¹, у, ч., розм. 1. Особлива вишуканість у манері триматися, одягатися і т. ін. Обстановка привітна.., тут кожний може одягатись, як хоче, і нема де показувати шик, хоч би хто й хотів (Леся Українка); Незнайомий рвучко, не без шику козирнув.. Словник української мови у 20 томах
  6. шик — шик 1 іменник чоловічого роду вишуканість розм. шик 2 іменник чоловічого роду шеренга рідко Орфографічний словник української мови
  7. шик — Стрій Словник застарілих та маловживаних слів
  8. шик — I -у, ч., розм. 1》 Особлива вишуканість у манері триматися, одягатися і т. ін. || у знач. присудк. сл. Задовольняє в найвищій мірі, є чудовим. 2》 Багатство, розкіш, пишнота, розраховані на вражаючий ефект. II -у, ч., військ., заст. Стрій, шеренга. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. шик — (франц. chic) показна вишуканість у манерах одягатися, триматися. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. шик — Шик, -ку, -кові, в -ку Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. шик — ШИК¹, у, ч., розм. 1. Особлива вишуканість у манері триматися, одягатися і т. ін. Обстановка привітна.., тут кожний може одягатись, як хоче, і нема де показувати шик, хоч би хто й хотів (Л. Укр., V, 1956, 359); Незнайомий рвучко, не без шику козирнув.. Словник української мови в 11 томах
  12. шик — Шик, -ку м. Строй, шеренга, рядъ. К. ЧР. 428. Борейкова дивизія в той час ся змішала, та й ляцькому всьому війську шики поламала. Гол. І. 15. Словник української мови Грінченка