шик
ШИК¹, у, ч., розм.
1. Особлива вишуканість у манері триматися, одягатися і т. ін.
Обстановка привітна.., тут кожний може одягатись, як хоче, і нема де показувати шик, хоч би хто й хотів (Л. Укр., V, 1956, 359);
Незнайомий рвучко, не без шику козирнув.., піднісши кулак і випростовуючи пальці біля самої скроні (Гончар, III, 1959, 185);
// у знач. присудк. сл. Задовольняв в найвищій мірі, є чудовим.
Тарілки.., салфетки, блискучі ножі й виделки — шик! (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 20).
∆ З (із) ши́ком, у знач. присл.— вишукано, елегантно, ефектно.
Мундзьо одягавсь завсіди старанно і елегантно, з шиком (Фр., III, 1950, 340);
Ананій із шиком жбурнув на стіл, як це робили при нагоді американці, брусок сигарет та цвілу шоколадку з американського раціону (Ю. Янов., І, 1954, 129).
2. Багатство, розкіш, пишнота, розраховані на ефект.
Льокаї в фраках, брудних маніжках і засиджених мухами білих краватках. Голені й криволиці. Все претендує на шик — а пригадує другорядний ресторан (Коцюб., III, 1956, 153);
Іменини в жінки близько,— Прийдуть: теща, кум, кума. Тут би шику, шуму, блиску, А цього-то і нема (Воскр., З перцем!, 1957, 16).
ШИК², у, ч., військ., заст. Стрій, шеренга.
Козаки стояли під муром в бойовому шику, лавою (Стар., Облога.., 1961, 9).
Значення в інших словниках
- шик — Чепурно, елегантно [III] Словник з творів Івана Франка
- шик — <�показова> розкіш <�багатство, пишність, елегантність, пишнота>, у. дженджуристість, ФР. помпа <н. з помпою = з шиком>, п! ФАСОН, (вояків) ШЕРЕГА Словник синонімів Караванського
- шик — 1. вишуканість, добірність, див. елегантний, франт, опрятний, розкішно 2. це лава військова Словник чужослів Павло Штепа
- шик — рос. шик показна вишуканість у манерах, одязі тощо. Eкономічна енциклопедія
- шик — ШИК¹, у, ч., розм. 1. Особлива вишуканість у манері триматися, одягатися і т. ін. Обстановка привітна.., тут кожний може одягатись, як хоче, і нема де показувати шик, хоч би хто й хотів (Леся Українка); Незнайомий рвучко, не без шику козирнув.. Словник української мови у 20 томах
- шик — шик 1 іменник чоловічого роду вишуканість розм. шик 2 іменник чоловічого роду шеренга рідко Орфографічний словник української мови
- шик — Стрій Словник застарілих та маловживаних слів
- шик — I -у, ч., розм. 1》 Особлива вишуканість у манері триматися, одягатися і т. ін. || у знач. присудк. сл. Задовольняє в найвищій мірі, є чудовим. 2》 Багатство, розкіш, пишнота, розраховані на вражаючий ефект. II -у, ч., військ., заст. Стрій, шеренга. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шик — (франц. chic) показна вишуканість у манерах одягатися, триматися. Словник іншомовних слів Мельничука
- шик — БЛИСК (велич, могутність, багатство, солідність, дорога модність і т. ін. — у їх зовнішньому, часто лише показному вияві), ПИШНО́ТА, ЛИСК, ЛОСК рідше, ГЛЯ́НЕЦЬ (ГЛЯНС) (бездоганний зовнішній вигляд, вишукані манери і т. ін.). Словник синонімів української мови
- шик — Шик, -ку, -кові, в -ку Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шик — Шик, -ку м. Строй, шеренга, рядъ. К. ЧР. 428. Борейкова дивизія в той час ся змішала, та й ляцькому всьому війську шики поламала. Гол. І. 15. Словник української мови Грінченка