шнурок

МОТУЗО́К (зсуканий перев. з прядива виріб для зв'язування або прив'язування когось, чогось), МОТУ́ЗКА, ВІРЬО́ВКА, МО́ТУЗ, ШВА́РА діал., ШВО́РА діал. (перев. грубий, довгий); ШВО́РКА, ПОВОРО́ЗКА, ПО́ВОРОЗ, ШНУРО́К, ШНУРІ́ВКА (перев. тонкий, недовгий); ШНУР (сплетений з ниток або прядива); ШКЕРТ мор. (тонкий); ВУЖІ́ВКА діал., УЖВА́ діал. (з лози). Федір Іванович кінчив ув'язувати мотузком пакунок (А. Головко); На палубі видно матроську білизну, вона сушиться, розвішана на мотузці (О. Гончар); Улас дістав дві міцні вірьовки, прив'язав один кінець до ялини над самою скелею, переплутав дві вірьовки шнурками, неначе щаблями, так що з двох вірьовок вийшла ніби драбина (І. Нечуй-Левицький); Чемодан перев'язано новим, недавно купленим у кооперації мотузом (В. Собко); Пора рушати. Керманичі вже на місцях, Тимофій розмотує швару (Г. Хоткевич); -. Скидай штельвагу та тримай, щоб не била коней по ногах!.. А цю швору кинь (І. Ле); Соломія відпустила шворку, і колоди, з яких був зв'язаний її пліт, підхопила вода (С. Голованівський); Вони відібрали від нього сокиру, зв'язали ззаду руки поворозкою (М. Коцюбинський); — Впіймали його за повелінням нашого князенка і за шию поворозом вели до самого Києва (П. Загребельний); Він погладив долонею картонну папку, перетягнуту туго шнурівкою (М. Чабанівський); До товстого шнура прив'язаний гострий гачок (О. Донченко); Хвостик скручувався безперестанку в вужівку (Лесь Мартович); І пригадалось дитинство, коли він із батьком, старим лісорубом, гонив міцно скручені ужвою плоти по Десні і Дніпру (М. Стельмах).

НИ́ЗКА (нанизані на нитку, мотузок, дротину тощо однорідні предмети), РАЗО́К, ШНУРО́К рідше, СИЛЯ́НКА діал. Іван Ілліч.. ніс у руці низку сушених грибів (Є. Гуцало); На мотузках висять разки яровизованої картоплі (О. Донченко); Розірвалися шнурки коралів, посипалися по землі (Н. Кобринська).

РЯД (сукупність однорідних предметів, явищ або істот, розташованих одне поруч з одним, одне за одним і т. ін.), НИ́ЗКА, ЛАНЦЮ́Г, ЛІ́НІЯ, ЯРУС, ГАЛЕРЕ́Я, ВЕРВЕ́ЧКА, ВІРВЕ́ЧКА рідше, ШНУР рідко, ШНУРО́К рідко, ҐИРИ́ЛИЦЯ діал.; ГРЯДА́ (однорідних предметів); БАТАРЕ́Я (перев. посуду, пляшок); ПЕРІЯ́ діал. (будинків). Ряди темно-зеленої сосни виступали на синьому небі, як темна широка стіна (І. Нечуй-Левицький); Русалок низка в стрійнім колі Через повітря понеслась (П. Грабовський); Низенький електровіз притяг ланцюг вагонів (Ю. Яновський); Він (лис) ішов прямо на лінію стрільців (М. Рильський); У цьому художньому творі ("Поміж панами") Яворницький показав цілу галерею поміщиків і земських діячів (І. Шаповал); Не сам гуляє Василь, а назбирає цілу вервечку таких, як і сам, школярів і пішли (Панас Мирний); Сидить шнур голубців (Словник Б. Грінченка); Журавлиний шнурок; Ґирилиця машин виїздить із двору табору (Ю. Яновський); Від маяка в море виходила піщана коса, яка закінчувалась довгою грядою підводного каміння (М. Трублаїні); Через одчинені двері було видно в пекарні на помості цілу батарею глечиків (І. Нечуй-Левицький); Кожен ряд домів там зветься перія (А. Свидницький).

ШНУРО́К (деталь одягу, взуття, оздоблення меблів тощо), ШНУР, ПОВОРО́ЗКА, ПОВОРО́З рідше; ОЧКУ́Р заст. (шнурок, яким стягували штани для підтримання їх). У сорочках усі груди повишивала (Галя), квітками унизала; каптани пообшивала шнурками (Панас Мирний); Білі та зелені .. намети, прикрашені золотими шнурами, розкинулись кругом Саїбового намета (І. Нечуй-Левицький); (Нюточка:) Мокрино! Іди приший мені поворозку до туфлі (І. Кочерга); — Подозвольте мінять лати на шати, а то вже й очкури штанів не держуть (Д. Мордовець).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шнурок — див. вірьовка Словник синонімів Вусика
  2. шнурок — [шнурок] -рка, м. (на) -рку, мн. -рки, -рк'іў Орфоепічний словник української мови
  3. шнурок — ШНУРО́К, рка́, ч. 1. Те саме, що шнур 1; тонкий шнур. Улас достав дві міцні вірьовки, прив'язав один кінець до ялини над самою скелею, переплутав дві вірьовки шнурками, неначе щаблями, так що з двох вірьовок вийшла ніби драбина (І. Словник української мови у 20 томах
  4. шнурок — шнуро́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. шнурок — шну́ро́к шнурок ◊ вішатися без шну́рка́ ірон. одружуватися (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. шнурок — (-рка) ч.; мол. 1. Батько. // мн. шнурки. Батьки. БСРЖ, 699; ПСУМС, 81. Словник жарґонної лексики української мови
  7. шнурок — -рка, ч. 1》 Те саме, що шнур 1); тонкий шнур. || Зав'язка для взуття. 2》 перен., рідко. Низка, ряд чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. шнурок — як (мов, ні́би і т. ін.) під шнуро́к. Дуже рівний, в одну лінію. В хорошому стані ввійшли в зиму посіви озимої пшениці. Сіяли високоврожайним насінням. Рядки — мов під шнурок (З газети). Фразеологічний словник української мови
  9. шнурок — ШНУРО́К, рка́, ч. 1. Те саме, що шнур 1; тонкий шнур. Улас достав дві міцні вірьовки, прив’язав один кінець до ялини над самою скелею, переплутав дві вірьовки шнурками, неначе щаблями, так що з двох вірьовок вийшла ніби драбина (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах