1. Словник синонімів української мови

штивний

СУВО́РИЙ (зовнішність або поведінка якого свідчить про непохитну вдачу, позбавлену поблажливості, м'якості), ТВЕРДИ́Й, СТРО́ГИЙ рідше, ШТИ́ВНИЙ діал. Юріштан завше був суворий, мовчазний (Г. Хоткевич); Твердий, як криця, Євдоким розплакався над батьком, мов дитина (І. Цюпа); Іван Гурович хоч з виду був строгий, небалакучий, а проте, як знав Колодуб, душа в нього товариська (Ю. Бедзик); Ходила (Оріховська) поміж учениць штивна, замкнута в собі (Ірина Вільде).

ТВЕРДИ́Й (який важко піддається стискуванню, згинанню, різанню тощо), ЦУПКИ́Й, КРУТИ́Й розм., ШТИ́ВНИЙ діал.; ЗАТВЕРДІ́ЛИЙ (ЗАТВЕ́РДЛИЙ), ЗАТУЖА́ВІЛИЙ (який став таким); ДЕРЕВ'ЯНИ́СТИЙ (як дерево); ТУГИ́Й, ТУЖА́ВИЙ (про плоди, бруньки тощо — налитий соками). Обережно вліз (Тарас) до печери. У повній темряві відчув: земля тверда тут, як на подвір'ї (Вас. Шевчук); Огірки для консервування повинні бути свіжі, цупкі (з газети); Штивна була у нього шия (О. Кобилянська); А земля суха, затверділа, так і всмоктує кожну краплину (О. Донченко); В затверділім снігу Санки, мов гадюка, шипіли (І. Франко); Паморозь на деревах і свіжа пороша по затужавілому насту на глибоких снігах виблискувала так, що дивитися було боляче (Ю. Смолич); Дерев'янисті плоди; В тиші час од часу чути, як зі стріхи падають на землю і відскакують по дровітні невеликі тугі плоди (М. Стельмах); Пахучі, тужаві Наші яблука й груші — найкращі сорти! (П. Дорошко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. штивний — Шти́вний: — нерухомий; холодний, байдужий; суворий [51] Словник з творів Івана Франка
  2. штивний — Шти́вний. 1. Негнучкий. [Тодорика] був низького росту і обертався все цілим тілом, де вистачала не раз лише голову звернути. Штивна була у нього шия. І в цілості робив він погане враження; та що се мало до речі? Чоловік до всього звикає (Коб. Українська літературна мова на Буковині
  3. штивний — ШТИ́ВНИЙ, а, е, діал. 1. Нерухомий, твердий, негнучкий. Штивна була у нього [Тодорики] шия (О. Кобилянська); Митрополит випростував штивну руку з теплих хутер, хрестився часто й уривчасто (П. Загребельний). 2. перен. Холодний, байдужий, суворий. Словник української мови у 20 томах
  4. штивний — шти́вний прикметник діал. Орфографічний словник української мови
  5. штивний — шти́вний 1. цупкий, твердий (про папір, тканину)(ср, ст) ◊ шти́вне молоко → молоко 2. якого не можна зігнути, негнучкий (ст): Він відлежав шість місяців у шпиталі й вернувся до хати з штивною ногою (Тарнавський... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. штивний — -а, -е, діал. 1》 Нерухомий, твердий, негнучкий. 2》 перен. Холодний, байдужий, суворий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. штивний — ШТИ́ВНИЙ, а, е, діал. 1. Нерухомий, твердий, негнучкий. Штивна була у нього [Тодорики] шия (Коб., II, 1956, 13); Митрополит випростував штивну руку з теплих хутер, хрестився часто й уривчасто (Загреб., Диво, 1968, 623). 2. перен. Словник української мови в 11 томах