що-небудь

I. БУДЬ-ЩО́ (немає значення, байдуже що), АБИ́ЩО, ХОЧ ЩО́ розм.; ЩО ЗАВГО́ДНО розм., ЩО ПОПА́ЛО (ЩО ПОПАДЕ́) розм., ЩО ХО́ЧЕШ (ЩО ХО́ЧЕТЕ і т. ін.) розм., ЩО ПРИПА́ЛО (ЩО ПРИПАДЕ́) розм. рідше, ЩО ПРИ́ЙДЕТЬСЯ розм. рідше (будь-що без розбору). Із чоловіків ніхто не зважився сказати будь-що, тільки дивилися на чеченця (А. Головко); Останнім часом Валентин Модестович звик до думки, що Маєвський абичого йому не порадить (Ю. Шовкопляс); Та хоч що там хай кажуть, а вона знає одне: з любові народився (Порфир) (О. Гончар); — Ні, Миколо Олександровичу! Хай сам покаже Вінницю (на карті). — Чудово покаже, — сказав Щорс, тактовно беручи під захист Боженка. — Будьте певні, покаже все що завгодно (О. Довженко); Хазяйка видалась мені справжнісінькою відьмою. Щоранку вона трощить дітей чим попало (П. Колесник); — Ми тут з тобою одні! Можемо виробляти що хочеш! Свистіти, співати! (О. Гончар). — Пор. 1. що-не́будь.

ЩО-НЕ́БУДЬ займ. неознач. (байдуже який, будь-який предмет, будь-яке явище тощо з першого ряду), ЩО, АБИ́ЩО, ЩО-БУ́ДЬ розм., ХТОЗНА-ЩО розм. Не запалюючи світла, .. став зодягатися, .. потім пройшов у хатину, щоб прихопити що-небудь із собою з їжі (Григорій Тютюнник); Не пожалій лиш золотого Для Феба світлого, ясного. Та і мені що перекинь (І. Котляревський); — Може, гроші зостануться, набери ти Христі хоч абищо на кофтину (А. Головко); Хоч би що-будь вимовила, .. нехай гірше, та інше (Марко Вовчок). — Пор. I. будь-що.

ЩО-НЕ́БУДЬ (невизначений або невідомий предмет, якесь явище тощо), ЩОСЬ, ДЕ́ЩО. (Острожин:) Заграйте що-небудь, з ласки вашої (Леся Українка); Чує щось душа, та мені не каже (прислів'я); Товариші пішли у ліс, щоб дечого роздобути (казка).