юнь

МО́ЛОДЬ (молоде, підростаюче покоління, молоді люди), ЮНА́ЦТВО, Ю́НІСТЬ, МОЛОДНЯ́К розм., ЮНЬ поет., МОЛОДНЕ́ЧА розм., МОЛОДЯ́ТА розм., ЧЕ́ЛЯДЬ заст.; ПА́РОСТЬ, ПА́ГІЛЛЯ, ПА́ГІННЯ, ПА́МОЛОДЬ, ПА́МОЛОДОК розм., ОБРО́СТЬ розм., ПО́РОСЛЬ розм. (нове покоління). Молодь схильна до справедливості, добра й свободи (Вас. Шевчук); -. Що за юнацтво, поглянь! Скільки сили у них бойової! (М. Зеров); Черниш теж, звичайно, хотів би мати у себе людей вивірених, досвідчених, на яких з певністю можна покластись. Але він згодився забрати собі весь оцей необстріляний молодняк (О. Гончар); Вперед, на захід юнь орлина несе любов свою і гнів, і зустрічає Україна своїх сподіваних синів (В. Сосюра); -. Наша молоднеча так розпустилась, що й ходить по вулицях небезпечно (І. Нечуй-Левицький); -. Гоп! Гоп!.. Молодята! І дівчата і хлоп'ята! Годі бігать і скакать, Буду загадку казать (Л. Глібов); А на нашій та вулиці Насипано жита, От як вийде челядь гулять, — Так як перемита (пісня); Хлопці його оточують, старий геть губиться в молодій парості (Ю. Яновський); -. Значить, ви увесь час охороняли мене? — Так, — відповіла Люба. — Про молоде пагіння треба старанно дбати (В. Собко); (Зозуля:) Категоричний привіт міністерський зеленій памолоді (М. Стельмах).

МО́ЛОДІСТЬ (період життя людини до зрілого віку, чиї-небудь молоді роки), Ю́НІСТЬ, ЮНА́ЦТВО, ЮНЬ, МОЛОДЕ́ЦТВО розм., МО́ЛОДОЩІ розм., ВЕСНА́ розм. Молодість мою гарячу Знов перед собою бачу (М. Рильський); Хіба ж не був він тут на ступських землях у дні своєї юності, коли місячна доріжка вела його по росах на хутори до ласкавої Олени? (Григорій Тютюнник); Старий нікчемний інвалід Згадав своє юнацтво давнє (П. Грабовський); -. Це вже юнь моя скінчилась (П. Тичина); Чи не тяжко, чи не важко, Да за старого заміж ідучи, Своє молодецтво споминаючи? (П. Чубинський); (Кіндрат Антонович:) Краще не маніжся; подумай, чим ти згадаєш свої молодощі, котрі не двічі бувають на віку? (М. Кропивницький); Не забудь, не забудь Юних днів, днів весни (І. Франко).