єдність

Є́ДНІСТЬ (міцний зв'язок між ким-, чим-небудь), ЗГУРТО́ВАНІСТЬ, ЄДНА́ННЯ, ЄДИ́НІСТЬ рідше, О́ДНІСТЬ рідко; МОНОЛІ́ТНІСТЬ, СПА́ЯНІСТЬ, СПА́ЙКА (міцне об'єднання). Це відчуття цілковитої єдності з усім цим коханим, дорогим світом людей взагалі, батьківщини зокрема й родини передусім робило його щасливим (І. Багряний); Головне не падати духом, не впадати в розпач у біді, навчав Рубанюк своїх слухачів, у згуртованості наша сила (І. Цюпа); Призначення людини її єднання з Богом. І це велика тайна. І вона є, вона данність у нас. Тому душа людині необхідна. Без неї вона не була б людиною (з журналу); Замаскований ворог став втрачати одність (Ю. Яновський); Здавалося, ніщо не могло похитнути Давню Русь. Аж ось 1054 року помер Ярослав, і державна монолітність Русі порушилася (з журналу); Він розповів про пригоди "Лахтака", про товариську спаяність штурманів і матросів (М. Трублаїні); На шахті він пройшов школу робітничої спайки і взаємовиручки (Д. Прилюк). — Пор. 1. сою́з, 1. співдру́жність.

СПІВДРУ́ЖНІСТЬ (взаємна дружба, єднання), СПІВДРУ́ЖБА, БРАТЕ́РСТВО, БРА́ТСТВО, СОЛІДА́РНІСТЬ, ПОБРАТИ́МСТВО. Бойова співдружність; Творча співдружба професіональних діячів мистецтва з народними талантами; Братерство народів; Інтернаціональна солідарність; Побратимство міст різних країн. — Пор. 1. є́дність, 1. сою́з.

СПІ́ЛЬНІСТЬ (схожість, цілковита подібність, однаковий зміст чого-небудь, відношення до чогось), Є́ДНІСТЬ, ОДНОСТА́ЙНІСТЬ, ЗГО́ДА, СПІЛЬНОТА. — Спільні ідеї породжує спільність поглядів (Л. Дмитерко); Дружба, товариство, єдність, одностайність — це ж основна тема непогасного "Тараса Бульби" Гоголя (М. Рильський); "Чи чуєш, Іване, .. тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду" (Ю. Яновський).

СХО́ЖІСТЬ (сукупність схожих рис між ким-, чим-небудь), ПОДІ́БНІСТЬ, СПІВЗВУ́ЧНІСТЬ, СПІВЗВУ́ЧЧЯ (внутрішня); Є́ДНІСТЬ (цілковита); АНАЛОГІ́ЧНІСТЬ, АНАЛО́ГІЯ, ПАРАЛЕЛІ́ЗМ (спільність, повторення характерних рис). Між нею і сином видко було схожість в обличчях (А. Кримський); Мало не в кожному обличчі, особливо, що не подобалось йому, дід знаходив подібність до якоїсь рослини, худобини чи звірини (М. Стельмах); Співзвучність душ допомагає вловлювати думки навіть на відстані (П. Загребельний); Прості контурні лінії в роботах Ю. Логвина, тонке співзвуччя ілюстрації з білим полем паперу, з текстом — все це складає враження прямої імітації малюнка пером (з журналу); Усім серцем відчував (поет) свою єдність із трудящими, свій кровний зв'язок не з тими, хто їсть хліб, добутий хліборобами, і одягається в пишну одіж, виткану рабинями, а з тими, хто добуває той хліб і тче ту одежу (М. Рильський); Навіть псевдокласичні автори творили часом живі типи та сцени, коли їм траплялося знаходити справді близькі аналогії між якимись подіями давніх часів і сучасного їм, авторам, життя (Леся Українка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. єдність — (міцність зв’язку між з'єднаним) єднання, згуртованість, монолітність. Словник синонімів Полюги
  2. єдність — Згуртованість, неподільність, нерозривність, цілісність; (поглядів) збіг, подібність; (походження) спільність; (фразеологічна) ЛІНҐ. стійка словосполука <�мовна конструкція>. Словник синонімів Караванського
  3. єдність — [йед(')н'іс'т'] -днос'т'і, ор. -д(‘)н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  4. єдність — -ності, ж. 1》 Тісний зв'язок, згуртованість, цілісність, неподільність. 2》 Поєднання в одному цілому, нерозривність зв'язку. Фразеологічна єдність — стійке сполучення слів, що виступає в мові як єдиний неподільний на складові частини вислів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. єдність — є́дність 1 іменник жіночого роду тісний зв'язок, згуртованість, цілісність, неподільність; поєднання в одному цілому, нерозривність зв'язку; схожість, цілковита подібність; спільність чого-небудь... Орфографічний словник української мови
  6. єдність — В єдності сила. Заклнк солідарности, що лиш з'єднані поконають перешкоди. З'єднані устоємо, а роз'єднані упадемо. Доказ сили в солідарності і слабосилля у роз'єднанні. Спільний ворог єднає ворогів. У нещасті й вороги єднаються проти спільного ворога. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. єдність — Є́дність, -ности, -ності, -ністю о́дність і є́дність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. єдність — Є́ДНІСТЬ, ності, ж. 1. Тісний зв’язок, згуртованість, цілісність, неподільність. Єдності, яка б робила нас із кволих навіть одиниць незламною силою, потребуємо й ми… (Коцюб., І, 1955, 171); Сила партії в єдності і монолітній згуртованості її лав (Ком. Словник української мови в 11 томах
  9. єдність — Єдність, -ности ж. Единство, единеніе. Кожен сам про собе дбає. Немає єдности. Мир. ХРВ. 87. Словник української мови Грінченка