1. Словник синонімів української мови

іржа

ПРИЧЕ́ПА розм. (надмірно прискіплива чи набридлива людина), НАДОЇ́ДА розм., НАСТИ́РА розм., НАКИ́ДАЧ розм., ІРЖА́ зневажл., СЛЬОТА́ зневажл., РЕП'ЯХ зневажл. — Оце причепилася причепа! Не питай, бо швидко старий будеш (І. Нечуй-Левицький); (Мати:) Тобі б усе ганяти по шурхах з приблудою, з накидачем отим! (Леся Українка); Іржа, а не чоловік! Уже як у кого встряне, як уїсться: точить-точить, поки-таки наскрізь не проточить! (Панас Мирний); — Сльота така. Як ви думаєте?.. до начальства ще може полізти. — Еге,- той йому. — То й нам нагорить (А. Тесленко); Аж ось наздоганяє його Петро Шраменко. — Чого ще оцей бабський реп'ях од мене хоче? — каже, зупинившись, Кирило Тур (П. Куліш).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. іржа — П. червонобурий колір; (на душі) осад; (страждань) гризота; (хто) причепа, гарикало, пеня, смола, оса, шпичка, ґедзь, сльота, ід. їли мене їдьма, а і сам як відьма; ржа; п-к ІРЖАВИЙ, (колір) бурий, червонобурий; (голос) скрипучий, хрипкий; д-о ІРЖАВІТИ, буріти, братися <�покриватися> іржею. Словник синонімів Караванського
  2. іржа — іржа́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. іржа — рідше ржа, -і, ж. 1》 Червоно-бурий шар на поверхні заліза, який утворюється внаслідок його окиснення. || Колір оксиду феруму. || чого, перен. Про сліди, залишки чого-небудь, що діють гнітюче, шкідливо на когось. || перен., зневажл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. іржа — I шар крихкої пористої речовини (гол. чином, гідратованого окису заліза), який утворюється на виробах із заліза внаслідок електрохіміч. корозії під впливом вологого повітря. Універсальний словник-енциклопедія
  5. іржа — вкри́тися ірже́ю. Довго не використовуватися, забутися, застаріти. Подав рукопис у видавництво. Чекаю тиждень, другий, третій. Ні гу-гу. Треба, думаю, йти.. Бо там народ такий: коли не нагадаєш про себе, рукопис той іржею вкриється (З газети). Фразеологічний словник української мови
  6. іржа — Іржа́, іржі́, ірже́ю = ржа, ржі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. іржа — ІРЖА́, рідше РЖА, і́, ж. 1. Червоно-бурий шар на поверхні заліза, який утворюється внаслідок його окислення. Німа і мовчазна, від неба вона [тюрма] крилася чорною залізною покрівлею, з червоними від іржі.. Словник української мови в 11 томах