ану

Анумо! ануте! ану бо! ану-ну! ну! нумо! нуте! ну бо!

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ану — ану́ вигук незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. ану — розм. 1》 виг. Виражає спонукання до дії. 2》 виг. Уживається перед знахідним відмінком особових займенників 2 і 3 ос. з відтінком присудковості в значенні, близькому до геть. 3》 част. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ану — АНУ́¹, част. пит., розм. Уживається на початку речення для вираження сумніву, припущення, здогаду про що-небудь небажане; а що як, а коли. Гнат обійшов увесь двір, заглядав по всіх кутках – теляти нема. Гната взяла тривога. Словник української мови у 20 томах
  4. ану — див. примушувати Словник синонімів Вусика
  5. ану — Ану́, ану́мо, ану́те, виг. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. ану — АНУ́, розм. 1. виг. Виражає спонукання до дії. — Ану, горлиці! — гукнув з кучі Денис Деканенко (Кв.-Осн., II, 1956, 30); Дід удвох з Грицьком і отару ааняли. — Ану, рушай! додому час!... Словник української мови в 11 томах
  7. ану — Ану́! меж. Ну-ка; ну-лишь, попробуй! Ану лиш, годі тобі лежати! Ану вдарь! Ану ще слово скажи, то так і вилетиш із хати! Харьк. ану-ну! Попробуй только! Словник української мови Грінченка