ану
АНУ́¹, част. пит., розм.
Уживається на початку речення для вираження сумніву, припущення, здогаду про що-небудь небажане; а що як, а коли.
Гнат обійшов увесь двір, заглядав по всіх кутках – теляти нема. Гната взяла тривога. Ану ж де замерзне, дурне, під тином? (М. Коцюбинський).
АНУ́², виг., розм.
1. Уживається для вираження спонукання до дії.
– Ану, горлиці! – гукнув з кучі Денис Деканенко (Г. Квітка-Основ'яненко);
Дід удвох з Грицьком і отару заняли. – Ану, рушай! додому час! – гукнув дід уже з шляху (Панас Мирний);
– Ану, діти, ходімо зо мною на пашу! (Ю. Яновський).
2. Уживається перед знахідним відмінком особових займенників 2-ї і 3-ї ос. з відтінком присудковості у знач., близькому до геть.
Ану тебе, дай мені спокій!
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ану — ану́ вигук незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- ану — Анумо! ануте! ану бо! ану-ну! ну! нумо! нуте! ну бо! Словник синонімів Караванського
- ану — розм. 1》 виг. Виражає спонукання до дії. 2》 виг. Уживається перед знахідним відмінком особових займенників 2 і 3 ос. з відтінком присудковості в значенні, близькому до геть. 3》 част. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ану — див. примушувати Словник синонімів Вусика
- ану — Ану́, ану́мо, ану́те, виг. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ану — АНУ́, розм. 1. виг. Виражає спонукання до дії. — Ану, горлиці! — гукнув з кучі Денис Деканенко (Кв.-Осн., II, 1956, 30); Дід удвох з Грицьком і отару ааняли. — Ану, рушай! додому час!... Словник української мови в 11 томах
- ану — Ану́! меж. Ну-ка; ну-лишь, попробуй! Ану лиш, годі тобі лежати! Ану вдарь! Ану ще слово скажи, то так і вилетиш із хати! Харьк. ану-ну! Попробуй только! Словник української мови Грінченка