ану
АНУ́, розм.
1. виг. Виражає спонукання до дії.
— Ану, горлиці! — гукнув з кучі Денис Деканенко (Кв.-Осн., II, 1956, 30);
Дід удвох з Грицьком і отару ааняли. — Ану, рушай! додому час!— гукнув дід уже з шляху (Мирний, II, 1954, 64);
— Ану, діти, ходімо зо мною на пашу! (Ю. Янов., І, 1958, 234).
2. виг. Уживається перед знахідним відмінком особових займенників 2 і 3 ос. з відтінком присудковості в значенні, близькому до геть.
Ану тебе, дай мені спокій!
3. част. Уживається на початку речення, яке виражає сумнів, припущення, здогад про що-небудь небажане; виступає в значеннях, близьких до словосполучень: а що як, а коли.
Гнат обійшов увесь двір, заглядав по всіх кутках — теляти нема. Гната взяла тривога. Ану ж де замерзне, дурне, під тином? (Коцюб., І, 1955, 31).
Значення в інших словниках
- ану — ану́ вигук незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- ану — Анумо! ануте! ану бо! ану-ну! ну! нумо! нуте! ну бо! Словник синонімів Караванського
- ану — розм. 1》 виг. Виражає спонукання до дії. 2》 виг. Уживається перед знахідним відмінком особових займенників 2 і 3 ос. з відтінком присудковості в значенні, близькому до геть. 3》 част. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ану — АНУ́¹, част. пит., розм. Уживається на початку речення для вираження сумніву, припущення, здогаду про що-небудь небажане; а що як, а коли. Гнат обійшов увесь двір, заглядав по всіх кутках – теляти нема. Гната взяла тривога. Словник української мови у 20 томах
- ану — див. примушувати Словник синонімів Вусика
- ану — Ану́, ану́мо, ану́те, виг. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ану — Ану́! меж. Ну-ка; ну-лишь, попробуй! Ану лиш, годі тобі лежати! Ану вдарь! Ану ще слово скажи, то так і вилетиш із хати! Харьк. ану-ну! Попробуй только! Словник української мови Грінченка