баламутити

Значення в інших словниках

1. баламутити — баламу́тити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. баламутити — -учу, -утиш, недок., перех. 1》 рідко. Робити неспокійним, каламутити (воду і т. ін.). 2》 кого. Хвилювати кого-небудь, сіяти неспокій серед когось. || Підбурювати на якісь учинки; бунтувати. || без додатка. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. баламутити — БАЛАМУ́ТИТИ, у́чу, у́тиш, недок., розм. 1. що, рідко. Робити неспокійним, каламутити (воду, олію і т. ін.). 2. кого і без дод. Хвилювати кого-небудь, сіяти неспокій серед когось. Словник української мови у 20 томах
4. баламутити — див. вередувати; залицятися; обманювати; перелюбствувати; перечити; підбурювати; спокушати Словник синонімів Вусика
5. баламутити — баламу́тити го́лову (го́лови) кому, несхв. 1. Зваблювати, спокушати. — Ось забирайся, парубче, звідси та не баламуть голови заміжнім жінкам,— виказала (Федора) сердито… (В. Дарда). 2. Підбурювати на погані вчинки, бунтувати. Фразеологічний словник української мови
6. баламутити — БАЛАМУ́ТИТИ кого, що, розм. (сіяти неспокій серед людей, підбурювати на заворушення, виступи і т. ін.), КАЛАМУ́ТИТИ розм., КОЛОТИ́ТИ кого, що, ким, чим, розм., МУТИ́ТИ розм., ЗАКОЛО́ЧУВАТИ перев. із сл. спокій, розм. — Док. Словник синонімів української мови
7. баламутити — Баламу́тити, -му́чу, -му́тиш; баламу́ть, -му́тьмо, -му́тьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. баламутити — БАЛАМУ́ТИТИ, у́чу, у́тиш, недок., перех. 1. рідко. Робити неспокійним, каламутити (воду і т. ін.). 2. кого. Хвилювати кого-небудь, сіяти неспокій серед когось. Театр понад два тижні баламутив публіку, обіцяючи виставу п’єси "Украдене щастя" (Фр. Словник української мови в 11 томах
9. баламутити — Баламутити, -чу, -тиш гл. 1) Мутить, возмущать, то же, что и каламутити. 2) Смущать, нарушать покой. Чуб. V. 106. Нишпорить усюди по Вкраїні да баламутить голови поспольству. К. ЧР. 107. Словник української мови Грінченка