важкий

Тяжкий, нелегкий, о. стопудовий; (- брилу) масивний; (гріх) великий; (танк) потужний; (хто) незграбний, неповороткий, грузький; (- задачу) складний; (заробіток) трудний; (податок) обтяжливий; (- гілля) обважнілий; (час) небезпечний; (- обставини) скрутний; (настрій) гнітючий, безрадісний, похмурий; (погляд) суворий; (- враження) невідрадний; (- горе) глибокий; (запах) густий, сильний, неприємний, (- повітря) несвіжий; (- працю) виснажливий, с. каторжний; важ|к|енький, вагучий, ваговитий, вагомий, важезний, важучий, важкий-преважкий.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. важкий — (який має велику вагу) тяжкий, масивний, нелегкий, (дуже важкий) важкуватий, тяжкуватий, тяжезний, (про людину) огрядний, громіздкий, (сповнений труднощів) трудний, лихий, пекельний, (про нестатки) сутужний, скрутний, (сумні хвилини життя) гіркий... Словник синонімів Полюги
  2. важкий — важкий – тяжкий Значення цих прикметників (за деяким винятком) збігаються. Паралельно вживаються зі словами: відро, голова, рука, людина, повіки, роки, день, боротьба, праця, втома, туга, стан, думка, вдача, злочин, провина, гріх, запах, повітря, дух... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. важкий — важки́й прикметник Орфографічний словник української мови
  4. важкий — ВАЖКИЙ – ТЯЖКИЙ Майже всі значення (за деякими винятками) збігаються. Паралельно вж. зі сл.: відро, голова, рука, людина, школяр, повіки, роки, день, боротьба, праця, втома, туга, стан, думка, вдача, злочин, провина, гріх, запах, повітря, дух, податок... Літературне слововживання
  5. важкий — -а, -е; вищ. ст. важчий. 1》 Який має велику вагу; тяжкий; прот. легкий. || Який має вагу, більшу, ніж звичайно мають подібні предмети. || Вигляд якого (значні розміри, масивність, густина і т. ін.) свідчить про велику вагу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. важкий — ВАЖКИ́Й, а́, е́; вищ. ст. ва́жчий. 1. Який має велику вагу (див. вага́¹ 1); протилежне легкий. Брама важка городська заскрипіла на мідних завісах (І. Франко); Замфір бачив, як возили на Прут важкі залізні бочки (М. Словник української мови у 20 томах
  7. важкий — I ваговитий, важезний, важелезний, важенний, важенький, важкелезний, важкенький, важколенний, важкуватий, важучий, важчий, заважний ("Продажне—заважне"), найважчий, найтяжчий, нелегкий, непідсильний, непосильний, обважнілий, обтяжілий, освинцевілий... Словник синонімів Вусика
  8. важкий — важка́ рука́, у кого. Хто-небудь може дуже боляче вдарити. Так глипнула (молодиця) .. на чоловіка, що він аж зіщулився, бо — всі знали — рука в Корніїхи важка (О. Гончар); — Забудь сюди дорогу. Я тебе не знаю — ти не знаєш мене. Бо рука в мене важка (Є. Фразеологічний словник української мови
  9. важкий — БО́ЛІСНИЙ (який завдає муки, душевних страждань), БОЛЮ́ЧИЙ, ПЕКУ́ЧИЙ підсил., ГРИЗО́ТНИЙ рідше, ГРИЗУ́ЧИЙ рідше, БОЛЯ́ЧИЙ рідко; ЖАГУ́ЧИЙ, ЯДУ́ЧИЙ (нестерпно пекучий); ЩЕМЛИ́ВИЙ, ЩЕМКИ́Й, ЩЕМЛЯ́ЧИЙ (який завдає тривожно-солодкого болю). Словник синонімів української мови
  10. важкий — Важки́й, -ка́, -ке́; -кі́, -ки́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. важкий — ВАЖКИ́Й, а́, е́; вищ. ст. ва́жчий. 1. Який мас велику вагу; тяжкий; протилежне легкий. Замфір бачив, як возили на Прут важкі залізні бочки (Коцюб., І, 1955, 215); Брама важка городська заскрипіла на мідних завісах (Фр. Словник української мови в 11 томах
  12. важкий — Важкий, -а, -е Тяжелый. Лучче ж тобі, брате, важкий камінь підняти, а ніж тобі, брате, з сиротою вік провожати. Мет. 81. До Бога важкий тлях, а до пекла прямесенький. Ном. № 201. Я в тебе гуляла, важкого діла не знала. Мет. 225. Важкий день. Важкий віз. Словник української мови Грінченка