важкий

ВАЖКИ́Й, а́, е́; вищ. ст. ва́жчий.

1. Який має велику вагу (див. вага́¹ 1); протилежне легкий.

Брама важка городська заскрипіла на мідних завісах (І. Франко);

Замфір бачив, як возили на Прут важкі залізні бочки (М. Коцюбинський);

Важкий пором пропливає мимо і наче тане в густих сутінках (О. Донченко);

// Який має більшу вагу, ніж подібні предмети.

І закрапав краплинами важкими дощ (П. Тичина);

Пшениця колихалася густа й висока, з важким багатим колосом (Ю. Смолич);

// Вигляд якого (значні розміри, масивність, густота і т. ін.) свідчить про велику вагу.

І та потвора стала в людях богом, їй будувалися просторі храми з важкими колонадами (Леся Українка);

Незабаром вона круто завернула під важке склепіння старого підворіття (М. Руденко);

// Густий, щільний (про тканину).

Підходить [Лена] до вікон і розсовує важкі завіси. Починає розвиднюватись (І. Кочерга);

Встав Великін, опустив важку штору і закрив нею ранок (І. Багряний);

// Який повільно засвоюється організмом і викликає відчуття тяжкості в шлунку (про їжу).

Вдома я повинен берегтися втомлюватись, їсти щось важке (М. Коцюбинський).

2. Великий, масивний (про людину, тварину та частини їх тіла).

Кайдаш скочив з війя, побіг за волами, спиняв їх, бив пужалном по мордах, але важкі воли не могли здержати воза (І. Нечуй-Левицький);

В цей час Роман опустив на його щелепи важкий, мов довбня, кулак (М. Стельмах);

Це був середнього зросту чолов'яга, з широченною спиною, важкий, огрядний (М. Руденко);

// Який здається значним вагою внаслідок утоми, слабості і т. ін.

Остап повзе. Йому трудно, кожну купину доводиться брати з бою, в грудях коле й спирає дух, ноги важкі, як колодки (М. Коцюбинський);

Сьогодні, коли скінчився робочий день, він ішов із заводоуправління з важкою головою (М. Руденко);

// Малорухливий, неповороткий.

З-під важких повік дивляться мудрим поглядом древньої птиці бабині очі (Ю. Яновський);

Свекор важкий, з задишкою, сів на перший стілець (А. Головко).

3. Позбавлений легкості, швидкості, характерний для руху кого-небудь значного вагою, незграбного або втомленого (про ходу, біг і т. ін.).

Не доходячи до лісу, почули вони жалібний скрип полозків об мерзлу дорогу, важку ступню кінську (Панас Мирний);

На вулиці загупали важкі кроки. За ним гналися (І. Цюпа);

До воріт важкою ходою підходить лановий (М. Стельмах).

4. Який вимагає великого напруження, значних зусиль для здійснення, проведення, подолання і т. ін.

Наймити та невільники обливались потом, аж стогнали від важкої роботи (І. Нечуй-Левицький);

Росте в важких боях полків безсмертна сила, що йдуть і йдуть на штурм під срібний гук пісень (В. Сосюра);

// Який відбувається, проходить із напруженням, утрудненням.

Важке зітхання спиралося у грудях і раз по раз виривалося здавленим криком плачу (Панас Мирний);

Тупіт наблизився, і всі почули важке відсапування (О. Донченко);

Ніч прийде – упадеш на твердий піл або лаву і проспиш коротку ніч у важкому тривожному сні (І. Цюпа);

// Складний для розуміння, сприйняття.

– Що громаді, те й бабі, а лісів я не покину, – підводиться гнівний і красивий Демид. – Тут моя земля і в межових книгах і в експлікаціях записана! – запам'ятав навіть таке важке слово (М. Стельмах);

Важка задача;

// Позбавлений чіткості; громіздкий, обтяжений деталями.

Стиль книги Величка важкий, багатослівний (з навч. літ.).

5. Який несе із собою всілякі знегоди, труднощі, страждання.

Пропало те важке пригноблення, що всіх, Мов сонна змора, натискало (І. Франко);

Важкі випробування падали на їх голови одне за одним, не даючи ні спокою, ні спочинку (О. Довженко);

// Обтяжливий, надмірний.

Злигалися поміж себе [вискочки-верховоди] та що хотять [хочуть], те й роблять, важкими податками обкладають (Панас Мирний);

– Покуту несу. Важку покуту, чоловіче добрий .. Караюся, як той колодник, кінця-краю не видно (Григорій Тютюнник);

// Пов'язаний із фізичним чи розумовим напруженням, великими турботами або неприємностями; несприятливий.

– Пан хоче нас оддать в москалі; як він нам обголить лоби, то ми тоді пропащі навіки; а тим часом ми втечемо на сахарні, перебудемо цей важкий час та й знов повертаємось (І. Нечуй-Левицький);

[Платон:] Я надзвичайно стомився. Сьогодні важкий день (О. Корнійчук);

// Сповнений труднощів, нестатків, горя.

Ви молоді; міцний ваш голос; А діло з вас яке? Нехай посивіє перш волос, Навчить життя важке! (П. Грабовський);

Важка доля.

6. Значний за ступенем, силою вияву.

Кончак слуха і не слуха, мов важкий удар обуха його зразу оглушив (І. Франко);

[Джонатан:] Важкі гріхи, се правда, взяв на душу нещасний мій товариш! (Леся Українка);

Чотири важкі вибухи піднімають землю й людей (О. Довженко);

А як пішов дощ, – всі сиділи на ґанку в святковому настрої і спостерігали, як важкі потоки з неба поливали дерева й кущі, прошивали їх наскрізь, аж збивали лист з осик і старі бирки з кедрів, а на паді клали траву покотом (І. Багряний);

В голові [Ганни] гуло. А в усьому тілі відчувалася важка незвична втома (В. Козаченко);

// Сповнений фізичних мук, страждань; небезпечний.

Мов з мішка посипались на мене деякі пригоди – і важкі хвороби в родині, .. що не давали мені й дихати, не то писати щось (М. Коцюбинський);

Вона ще не зовсім видужала після важких пологів (З. Тулуб);

Я по-своєму у “світ за очі” тікаю, а ліпше сказати, втечу вдаю. Знаю, що це тільки забавка, вона виснажує мене, але й поглинає мій порожній час; не дає важкого похмілля, як горілка, і змушує тримати думку напружено (Валерій Шевчук);

// Який дуже вражає, викликає глибокі переживання.

Фрузині слова тремтіли в його серці важким докором, відобрали [відібрали] йому охоту до їди і до пиття, до жартів і до пісень (І. Франко);

Його спіткала важка втрата, така важка, що аж сльози непроханими свідками великого горя навертаються на очі (В. Собко);

Гнів очі хлопця засліпив, гірку, важку образу відчув він (П. Дорошко).

7. Дуже сумний, гнітючий, безрадісний.

І мелодія задзвеніла елегією, смутком, але не важким, не тим, що вбиває душу, гнітить серце й накидає чорне покривало на очі (І. Нечуй-Левицький);

Важке було прощання Мирослави з Максимом (І. Франко);

Пеньки моїх кленів обросли губками, яблуні здичавіли, важка картина постала перед моїми очима (Ю. Яновський);

Біля другої гармати двоє .. Важкі думки. Чи не останню ніч стоять вони біля грізного свого верстата? (О. Довженко);

Різке пасмо сивого волосся від зморшкуватого чола до маківки та хворобливо-землистий колір обличчя натякали на безсонні ночі й важкі роздуми (Б. Антоненко-Давидович);

// Який свідчить про напружену, гнітючу обстановку.

Який час у темниці панує важка тиша (Леся Українка);

Важке мовчання залягло у вагоні. Як видно, нагадування про нічну подію пригнітило кожного (А. Головко);

// Який викликає або залишає після себе неприємне відчуття.

– Не пришанували й вони [сусіди] мене, і важка мені їх ласка (Марко Вовчок);

Ніщо не змінилося, ніби взагалі не було ніколи всіх цих важких розмов, почуттів і подій (В. Собко);

// Який темними фарбами, забарвленням справляє враження похмурості.

Моя лампа під широким картоновим абажуром ділить хату на два поверхи – вгорі темний, похмурий, важкий; під ним – залитий світлом (М. Коцюбинський);

І диван, і шовкові килимки на стіні над ним.., ба навіть м'який товстий килим на підлозі – все воно витримано в срібно-чорному важкому тоні (Ірина Вільде).

8. Дуже насичений, сильний і неприємний (про запах).

Од кропиви, од бузини розливався важкий чад (І. Нечуй-Левицький);

Важкий дух вуглецю розходиться в повітрі (М. Коцюбинський);

Понесло вогкістю і важким духом (С. Васильченко);

День випав ясний, і після важкої камерної задухи так приємно було дихати свіжим холоднуватим повітрям забайкальського вересневого ранку (Б. Антоненко-Давидович).

9. Нелегкий для порозуміння, незлагідний у стосунках; непривітний (про людину та її вдачу).

[Енн:] Ні, це нечувано. Люба моя, у вас дуже важкий характер (В. Собко);

Важка вдача;

Важка людина;

// Який нелегко піддається впливові, вихованню.

Важка дитина;

Важкий учень;

// Який виражає суворість, похмурість.

Зирнувши вниз зарошеним оком, зустрівся [Макар] з парою допитливих і важких Караванових очей (П. Панч);

Обличчя товстого Оникія наливається кров'ю. Він спиняє на Вустимкові важкий погляд (І. Багмут).

10. тільки ж., ким і без дод., розм. Вагітна.

Тільки-но Орися відчула себе важкою, одразу ж побігла на прийом до лікарки (із журн.).

11. Великий розмірами і потужний у дії.

Наводчиками біля важких гармат можна було бачити навіть дебелих ветеранів у полковницьких погонах (О. Гончар);

Важкі електровози;

// Який має потужне озброєння, крупнокаліберну зброю.

Офіцери важкого артилерійського дивізіону закінчували обідати (П. Панч);

Дамба мовчала. Високо над нею пливли на захід в супроводі жвавих “яструбків” важкі бомбардувальники (О. Гончар);

Важкі танки;

// Признач. для виробництва великих і потужних машин, верстатів і т. ін.

Важке верстатобудування;

Важке машинобудування.

Вихо́дити / ви́йти з важко́го (при́крого, скрутно́го і т. ін.) стано́вища (ста́ну) <�Вихо́дити / ви́йти зі скру́ти> див. вихо́дити.△ Важка́ атле́тика див. атле́тика;

Важка́ вагова́ катего́рія <�Важка́ вага́> див. катего́рія;

Важка́ вода́ див. вода́;

Важка́ кавале́рія див. кавале́рія;

Важка́ промисло́вість (інду́стрія) див. промисло́вість;

Важка́ фігу́ра див. фігу́ра;

Важки́й нарко́тик див. нарко́тик;

Важкі́ ґрунти́ див. ґрунт;

Важкі́ мета́ли див. мета́л.

◇ Важка́ рука́ див. рука́;

[Важки́й] ка́мінь да́вить ду́шу (на се́рце) див. ка́мінь;

(1) Важки́й на підйо́м:

а) який не любить виходити, виїздити, переїздити і т. ін. куди-небудь.

Миролюбні, важкі на підйом осілі хліборобські племена підпали в залежність од войовничих кочовиків, що не раз траплялося впродовж історії (І. Білик);

Він не поїде, бо надто важкий на підйом (з газ.);

б) (до чого і без дод.) який неохоче, з небажанням береться за що-небудь.

– Ну, й важкий ви на підйом, Кифоре Григоровичу! Як дубова колода! – вирветься з серцем часом у неї грубе .. слово (В. Бабляк);

Архип Логвинович хоч був важкий на підйом до роботи, але поговорити любив (Ю. Збанацький);

(2) Важки́й (нелегки́й) на ру́ку – який без особливих зусиль може боляче вдарити; дуже сильний.

Важкий був на руку Потапович та дужий! (Панас Мирний);

– Ти гляди мені! Бо я теж гарячий. Дарма що з Півночі, з Петрограда. Та й на руку, бач, нелегкий. Така професія – молотобоєць! (А. Головко);

– Ви, пане Гульський, пам'ятайте, що Нечипір та Богданін – люди важкі на руку (Іван Ле).