важко

ВА́ЖКО.

1. Присл. до важки́й 1–8; вищ. ст. ва́жче.

Він стрибає. Вода важко накрила його голову (О. Донченко);

Хлоп'я кладе хустину на місце і тихо крадеться до кишені в жилетці. Товста Якова рука важко налягла на той бік (Панас Мирний);

Руки [Боровика] опустились важко, безвільно і повисли враз, втративши всю свою силу (В. Собко);

Дід Баклага важко ступає своїми юхтовими чобітьми (І. Микитенко);

Сходились [повстанці] мовчки, шаблі витирали і дихали важко (П. Тичина);

Зітхнула Настя важко, обтерла сльози дрібні (Марко Вовчок);

Важко задумався Войтарович (І. Франко);

Наймичка невсипуща Щовечір, небога, Свою долю проклинає, Тяжко-важко плаче (Т. Шевченко);

Матюха глянув важко (А. Головко).

2. у знач. пред., кому. Про відчуття великої ваги, великого напруження, зусиль.

– А може, вам важко, то дайте мені клунок, я понесу, – жебонів він (М. Коцюбинський);

// Про наявність знегод, труднощів.

Тяжко, важко в світі жити Сироті без роду (Т. Шевченко);

// також без дод. Про почуття втоми, неприємного фізичного стану, болю, страждань.

– Ні, дочко, моя смерть вже в мене за плечима. Так мені оце стало важко, що вже не стає духу й дихать (І. Нечуй-Левицький);

– Ох, важко, спочити б уже... – зітхає він (М. Коцюбинський);

// також без дод. Про дуже сумний, безрадісний, гнітючий настрій.

Сон не бере, нема спокою, сумно та важко (Марко Вовчок);

// без дод. Про гнітючу, напружену обстановку.

Галя мовчала. Замовк і Чіпка .. Зробилося тихо, важко (Панас Мирний).

◇ (1) Ва́жко (неможли́во) переоціни́ти – мати винятково важливе значення.

Значення лексичної картотеки для нормування сучасної української літературної мови важко переоцінити (з наук. літ.);

Роль книжки у житті людини неможливо переоцінити, читання – це велика радість, можливість пізнання світу (з газ.);

(2) Ва́жко (тя́жко) на се́рці (на душі́) кому, у кого і без дод. – хто-небудь дуже сумний, у гнітючому настрої.

– Чогось мені так важко на серці, така в мене журба, що я й не знаю, де й дітись! (І. Нечуй-Левицький);

Мотрі зробилося так тяжко на душі, .. що вона так і залилася сльозами (Панас Мирний);

[Варка:] А все ж на душі важко! Не вірю я, щоб Гнат мене покинув! (І. Карпенко-Карий);

Сів [Уралов], забився в куточку, і було йому .. тяжко на душі, і життя здавалося пропащим (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. важко — (про щось важке для перенесення — пряме і перен.) тяжко, трудно, тугувато, туго, гірко, несолодко. Словник синонімів Полюги
  2. важко — ва́жко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. важко — пр., тяжко, нелегко, сутужно, і всі мож:, пох. від ВАЖКИЙ, о. не з мёдом <�маком>, не мед; (ступати) незграбно; (на серці) гірко. Словник синонімів Караванського
  4. важко — 1》 Присл. до важкий 1-9). 2》 у знач. присудк. сл., кому. Про відчуття великої ваги, великого напруження, зусиль. || Про наявність знегод, труднощів. || також без додатка. Про почуття втоми, неприємного фізичного стану, болю, страждань. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. важко — Важкенько, важкувато, ледве, ледь-ледь Фразеологічні синоніми: з великими (величезними); труднощами; з горем пополам; з останніх сил; на велику силу; на превелику силу; перез силу; через силу Словник синонімів Вусика
  6. важко — ВА́ЖКО присудк. сл. (про наявність знегод, труднощів, страждань), ТЯ́ЖКО, ТРУ́ДНО, СКРУ́ТНО, СУТУ́ЖНО, ТУ́ГО, НЕЛЕ́ГКО, ГІ́РКО, НЕСО́ЛОДКО, НЕПЕРЕ́ЛИВКИ розм.; ВАЖКУВА́ТО, ТРУДНОВА́ТО, ТУГУВА́ТО (до певної міри). Словник синонімів української мови
  7. важко — Ва́жко, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. важко — ВА́ЖКО. 1. Присл. до важки́й 1-9; вищ. ст. ва́жче. Хлоп’я кладе хустину на місце і тихо крадеться до кишені в жилетці. Товста Якова рука важко налягла на той бік (Мирний, І, 1954, 279); Він стрибає. Вода важко накрила його голову (Донч. Словник української мови в 11 томах
  9. важко — Важко нар. Тяжело. Будуть підпрягать, як де буде на волів важко. Рудч. Ск. І. 180. Не розливай, мати, води, бо важко носити. н. п. Тяжко-важко убогому багату любити. н. п. Тяжко-важко заспіває, як Січ руйнували. Шевч. 8. Коні уже важко йдуть. Грин. II. Словник української мови Грінченка