вайлуватий

Значення в інших словниках

1. вайлуватий — вайлува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
2. вайлуватий — -а, -е. Незграбний, неповороткий, повільний у рухах. || Хиткий (про ходу, біг і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вайлуватий — ВАЙЛУВА́ТИЙ, а, е. Незграбний, неповороткий, повільний у рухах. Люда, як дика коза, легко спустилася з урвища, і Терень, вайлуватий, як ведмідь, ледве встигав за нею (О. Словник української мови у 20 томах
4. вайлуватий — Базала, байтала, байталуватий, бамбула, бамбулуватий, бандуруватий, бахматий, бецман і бецман, бець, бурмило, бухало, вайло, вайлюка, валанда, вахлай, вахлак, вахлакуватий, ведмедикуватий, ведмедкуватий, вислогузий, гергепа, глевкий, глевтяк... Словник синонімів Вусика
5. вайлуватий — НЕЗГРА́БНИЙ (який не має спритності й легкості в рухах), НЕДОЛА́ДНИЙ, НЕОКОВИ́РНИЙ розм., НЕВМІ́ЛИЙ, НЕВПРА́ВНИЙ, НЕЗРУ́ЧНИЙ рідше; НЕПОВОРОТКИ́Й, ВАЙЛУВА́ТИЙ, МІШКУВА́ТИЙ розм., РОЗВА́ЛЬКУВАТИЙ розм., ТЮХТІЮВА́ТИЙ розм., ВАХЛАКУВА́ТИЙ розм. Словник синонімів української мови
6. вайлуватий — Вайлува́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. вайлуватий — ВАЙЛУВА́ТИЙ, а, е. Незграбний, неповороткий, повільний у рухах. Він мовчазний, вайлуватий і ходить завжди насуплений (Збан., Мор. чайка, 1959, 134); Люда, як дика коза, легко спустилася з урвища, і Терень, вайлуватий, як ведмідь... Словник української мови в 11 томах
8. вайлуватий — Вайлуватий, -а, -е Неповоротливый, неловкій, угловатый. І в кого цей хлопець удався такий вайлуватий? У нас у роду наче й не було таких. Харьк. Словник української мови Грінченка