викурювати

Значення в інших словниках

1. викурювати — вику́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. викурювати — -юю, -юєш, недок., викурити, -рю, -риш, док., перех. 1》 За допомогою диму виганяти кого-небудь звідкись. 2》 перен. Примушувати кого-небудь піти звідкись геть або залишити місце свого проживання. || з кого – чого. Позбавляти кого-, що-небудь чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. викурювати — ВИКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́КУРИТИ, рю, риш, док. 1. кого. За допомогою диму виганяти кого-небудь звідкись. Як мисливець викурює лисицю з нори, так старий бойовий командир “Буревісника” зуміє примусити підводний човен рушити з свого місця (М. Словник української мови у 20 томах
4. викурювати — див. виганяти Словник синонімів Вусика
5. викурювати — ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
6. викурювати — Вику́рювати, -рюю, -рюєш, -рює Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. викурювати — ВИКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́КУРИТИ, рю, риш, док., перех. 1. За допомогою диму виганяти кого-небудь звідкись. Як мисливець викурює лисицю з нори, так старий бойовий командир "Буревісника" зуміє примусити підводний човен рушити з свого місця (Трубл. Словник української мови в 11 томах
8. викурювати — Викурювати, -рюю, -єш сов. в. викурити, -рю, -риш, гл. 1) Выкуривать, выкурить. 2) Выживать, выжить, изгонять, изгнать. І ладаном не викуриш. Ном. № 2810. Словник української мови Грінченка