вихоплювати

Висмикувати, вишарпувати, ВИТЯГАТИ, виймати, виривати, вибирати, (з піхов) добувати, видобувати.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вихоплювати — вихо́плювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вихоплювати — -юю, -юєш, недок., вихопити, -плю, -пиш; мн. вихоплять; док., перех. 1》 Швидко виривати, висмикувати що-небудь у когось. 2》 Рвучко виймати що-небудь звідкись. || Допомагаючи комусь швидко витягати його звідкись, рятувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вихоплювати — ВИХО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ХОПИТИ, плю, пиш; мн. ви́хоплять; док. 1. кого, що. Швидко виривати, віднімати, висмикувати кого-, що-небудь у когось. [Килина:] Дай-но я!... Словник української мови у 20 томах
  4. вихоплювати — див. рвати Словник синонімів Вусика
  5. вихоплювати — ВИЙМА́ТИ (брати що-небудь із середини чогось), ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ДОБУВА́ТИ, ВИДОБУВА́ТИ, ТЯГА́ТИ рідше, ЗДОБУВА́ТИ рідко; ВИШКРЯ́БУВАТИ, ВИШКРІБА́ТИ, ВИСКРІБА́ТИ (шкребучи); ВИШПО́РТУВАТИ (шпортаючи) розм. Словник синонімів української мови
  6. вихоплювати — Вихо́плювати, -плюю, -плюєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. вихоплювати — ВИХО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ХОПИТИ, плю, пиш; мн. ви́хоплять; док., перех. 1. Швидко виривати, висмикувати що-небудь у когось. [Килина:] Дай-но я! (Вихоплює від Лукаша сокиру і широко замахується на вербу) (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  8. вихоплювати — Вихоплювати, -люю, -єш сов. в. вихопити, -плю, -пиш, гл. Выхватывать, выхватить. Оксану вихопив чуть живу. Шевч. 189. Словник української мови Грінченка