вихоплювати

ВИХО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ХОПИТИ, плю, пиш; мн. ви́хоплять; док.

1. кого, що. Швидко виривати, віднімати, висмикувати кого-, що-небудь у когось.

[Килина:] Дай-но я! (Вихоплює від Лукаша сокиру і широко замахується на вербу) (Леся Українка);

Зараз вихопила [Оксана] у матері гребінь і почала прясти – аж хурчить веретено (Г. Квітка-Основ'яненко);

Вихопивши у секретаря кілька списаних олівцем листочків, Матюша швидко розірвав їх на дрібні шматочки (А. Шиян);

Вiн [німець] рiзко вихопив дитину з материних рук (Є. Гуцало).

2. що. Рвучко витягати, виймати що-небудь із чогось, звідкись.

Біла пара хмарою звилась над горщиком, а старі, присунувшись близенько до нього, руками вихоплювали гарячу бараболю (М. Коцюбинський);

Дмитро легко випростується і звичним рухом вихоплює з піхов гостру шаблю (М. Стельмах);

Барило вихопив із-за пояса пістоль (О. Стороженко);

Присоромлений, хлопець вискочив з машини, вихопивши з неї, мов з гарячого полум'я, свої пожитки (І. Цюпа);

// кого. Допомагаючи комусь, швидко витягати його звідкись, рятувати.

Оксану вихопив чуть живу Ярема з льоху та й полинув У Лебедин... (Т. Шевченко);

– І ти не врятував його? І не кинувся у вогонь, щоб вихопити Вихора? – спалахнула Марія (В. Кучер);

// кого, що. Швидко брати, вибираючи або хапаючи навмання з-поміж кого-, чого-небудь.

Підійшов Микита і, вихопивши з вогню жаринку та прикуривши від неї, сів біля Охріма (Григорій Тютюнник);

Найверткішу вівцю можна підчепити карлючкою-ґирлиґою, вихопити з гурту, підтягнути до себе (О. Гончар);

// кого, що, перен. Раптово виділяти кого-, що-небудь на короткий час (освітивши, донісши і т. ін.).

Він [вітер] часом вихоплює .. жіночий зойк (В. Кучер);

Камера невпинно працювала – Артур Пепа міг судити про це з її червоного ока, що стрибало коридором, наче снайперський “зайчик”, на мить вихоплюючи з місячного туману поодинокі предмети (Ю. Андрухович);

Світло вихопило кімнату, захаращену полицями з книгами (Г. Колісник);

Зблиснув спалах, і те світло вихопило Станіслава біля фортепіано й застиглі постаті та обличчя його родичів (Валерій Шевчук).

3. кого, що, перен. Виділяти, вибирати, вирізняти.

Його пам'ять вихоплює з далеких лiт високу двогорбу могилу, широкий луг (О. Гончар);

Старий .. пильно приглядався до всього, що відбувалося довкола, його вухо ловило кожне слово, його прикриті важкими зів'ялими повіками очі вихоплювали з людського вировиння все потрібне їхньому господареві (П. Загребельний);

I зразу в мерехтiннi людських постав, рухiв, барв Iльковi очi вихопили пласколицього, горбоносого Захарковича (Ю. Логвин).