вихоплюватися

ВИХО́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВИ́ХОПИТИСЯ, плюся, пишся; мн. ви́хопляться; док.

1. Швидко вибігати, виїжджати, вискакувати куди-небудь, раптово з'являтися десь.

Застояні коні, вибиваючи гнізда в снігу, з польової дороги вихоплюються на вузьку просіку (М. Стельмах);

Вихопившись ген аж за місто, молодий хорунжий обернувся на коні до замку (Я. Качура);

“Яструбок” [літак] сховався в білій хмарі. На ворога він вихопився, як блискавка (Ю. Яновський);

// Рвучко, швидко підніматися кудись, на що-небудь.

Семен вихопився в сідло, до Силантія нагнувся з коня, ледве встиг кинути: – Рятуй, брате, хлопця з кобзарем! (Іван Ле);

З розгону грузовик вискочив на греблю з кривими вербами, заревів і вихопився на горб (О. Донченко).

2. Швидко вискакувати, вибиратися звідки-небудь.

Злякано пробираючись серед несамовитого собачого ґвалту, вони [дівчата] вихоплювались з хутора, мов з пекла (О. Гончар);

Вихопившись з палаючої машини, поранений, він добрався до своїх окопів (І. Цюпа);

// Швидко або раптово вириватися з чого-небудь (про подих, голос і т. ін.).

Піт заливав очі [Хоми], важкий подих вихоплювався з пересохлого горла (О. Довженко);

З грудей Лариси вихопився приглушений зойк (М. Руденко);

// перен. З'являтися раптово й виразно на короткий час (про світло, звуки і т. ін.).

“Туру-туру... та!.. туру-туру... та!..” – гриміла сурма, .. і лиш інколи в хвилину віддишки вихоплювалось з-під гніту її тонке телікання [тілікання] скрипки або різкий, верескливий голос кларнета... (М. Коцюбинський);

Лара помітила, що двері до кімнати, в якій давно вже ніхто не жив, напіввідчинені, і в коридор вихоплюється світло (Ю. Шовкопляс);

Язики ясних денних пожеж вихоплювалися то тут, то там (О. Гончар);

// перен. Раптово виявлятися, виникати (про емоції, почуття, думки).

Рясно обсіли думки, як восени птиця горобину. Одна перед одною вихоплюються, непокоять розбуджене серце (М. Стельмах);

Зараз в цiй скрутi вiн став ще дорожчий для неї, нiжнiсть до нього росла, гаряче почуття вихоплювалось з душi через край... (О. Гончар).

3. Несподівано, поспішно вириватися наперед із словом, фразою або говорити що-небудь, запитувати, стверджувати.

– Овва! не вихоплюйся, синку, з нерозумним словом, бо назад ніяково вертатися (М. Коцюбинський);

Він не хотів вихоплюватись з власною думкою, краще послухати, що скажуть бувалі люди (С. Скляренко);

– Не бійтеся, вуйку Юро, я за вас і ні за кого не промовлюсь, – вихопився Василько (А. Турчинська);

// Раптово бути сказаним, несподівано звучати (про слово, фразу, вигук).

І сам не стямивсь, як вихопилось сеє слово (Ганна Барвінок);

Ще трохи, і в неї вихопилося б уголос, що вони, власне, й не рідня (Ірина Вільде).

4. перен. Виділятися, вибиратися, вирізнятися.

Світ нагадує збомблений музей .. З хаосу, з диму й кіптяви вихоплюються то там, то там окремі уцілілі образки, окремі шкіци, – химерна мозаїка румовища, мозаїка руйнованого світу (І. Багряний);

А роки сунуть повз неї, як лави розбитого ар'єргарду, і, як недобитки перемішаних полків, з них вихоплюються на мить люди й події (Б. Антоненко-Давидович).

5. тільки недок. Пас. до вихо́плювати 2.

Ми поспішаємо: речі швидко вихоплюються з шафи і складаються в чемодан (з Інтернету).