впорядник

див. АВТОР; (концерту) організатор, (збірки) редактор.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. впорядник — впоря́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. впорядник — [ўпор'адниек] = упорядник -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  3. впорядник — ВПОРЯ́ДНИК див. упоря́дник. Словник української мови у 20 томах