вручати

Значення в інших словниках

1. вручати — вруча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. вручати — -аю, -аєш, недок., вручити, вручу, вручиш, док., перех., кому. Давати комусь що-небудь особисто, безпосередньо в руки. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вручати — ВРУЧА́ТИ (УРУЧА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВРУЧИ́ТИ (УРУЧИ́ТИ), вручу́, вру́чиш, док. 1. що. Давати в руки, безпосередньо, особисто кому-небудь. Словник української мови у 20 томах
4. вручати — ДАВА́ТИ (комусь особисто, до рук), ПОДАВА́ТИ, ВКЛАДА́ТИ зі сл. в руку (руки), перев. уроч.; ВРУЧА́ТИ (в офіційній, урочистій обстановці); ПЕРЕДАВА́ТИ (від однієї особи до іншої); РОЗДАВА́ТИ, РОЗТИКА́ТИ розм. (кільком, багатьом); ВІДДАВА́ТИ (перев. Словник синонімів української мови
5. вручати — ВРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВРУЧИ́ТИ, вручу́, вру́чиш, док., перех., кому. 1. Давати комусь що-небудь особисто, безпосередньо в руки. О, я тих років не забуду, — Як комсомольцям Дніпробуду Калінін ордени вручав (Нагн., Пісня.. Словник української мови в 11 томах