відводити

Значення в інших словниках

1. відводити — відво́дити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. відводити — [в'ідводиетие] -оджу, -диеш; нак. -од', -од'теи Орфоепічний словник української мови
3. відводити — -джу, -диш, недок., відвести, -еду, -едеш; мин. ч. відвів, -вела, -вело; док., перех. 1》 Супроводжуючи, доставляти кого-небудь кудись. || Проводжати кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. відводити — ВІДВО́ДИТИ, джу, диш, недок., ВІДВЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. відві́в, вела́, ло́; док. 1. кого, що. Супроводжуючи, доставляти кого-небудь кудись. Як прийшлось одводить до Підпари Гафійку, Маланка була мов з хреста знята (М. Словник української мови у 20 томах
5. відводити — відвести́ / відво́дити уда́р від кого. Захистити кого-небудь від чогось. Всі могутні сили природи будуть послушні людській волі. А ти .. не можеш зрушити з місця купу залізного брухту, не можеш викресати іскру вогню. Фразеологічний словник української мови
6. відводити — ВЕСТИ́ (спрямовувати рух кого-небудь, допомагати або примушувати йти куди-небудь), ПРОВА́ДИТИ, ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРИВО́ДИТИ (зі собою); ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ), ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (в межі чогось); ВИВО́ДИТИ... Словник синонімів української мови
7. відводити — Відво́дити, -во́джу, -во́диш; відво́дь, -во́дьмо, -во́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. відводити — ВІДВО́ДИТИ, джу, диш, недок., ВІДВЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. відві́в, вела́, ло́; док., перех. 1. Супроводжуючи, доставляти кого-небудь кудись. Як прийшлось одводить до Підпари Гафійку, Маланка була мов з хреста знята (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
9. відводити — Відводити, -джу, -диш сов. в. відвести, -веду, -деш, гл. 1) Отводить, отвесть. Одведи її додому. 2) Отстранять, отстранить. 3) Взводить, взвесть. Одвів курка і вже хотів.... стріляти. Чуб. І. 154. Словник української мови Грінченка