1. Великий тлумачний словник сучасної мови

відводити

відво́дити

-джу, -диш, недок., відвести, -еду, -едеш; мин. ч. відвів, -вела, -вело; док., перех.

1》 Супроводжуючи, доставляти кого-небудь кудись.

|| Проводжати кого-небудь.

|| Переводити, переміщати з якого-небудь місця, позиції назад, у тил тощо (про військові частини).

2》 Вести з собою когось на певну відстань від кого-, чого-небудь.

|| Манячи когось чимось, вести за собою, щоб відвернути небезпеку від кого-, чого-небудь.

3》 За допомогою спеціального пристосування спрямовувати воду, газ тощо в потрібне місце.

4》 Змінювати положення чого-небудь відносно чогось; переміщати.

|| Відстороняти, відхиляти щось від кого-, чого-небудь. Відводити очі.

5》 перен. Запобігати чомусь неприємному або небезпечному; відвертати.

|| Відвертати від якихось дій, думок і т. ін.

6》 перен. Відхиляти чиюсь кандидатуру на виборах.

7》 Давати, виділяти комусь що-небудь для користування.

|| Виділяти частину чого-небудь (земельної площі, місця в творі і т. ін.) з певною метою.

8》 перен. Надавати того чи іншого значення, визначати роль, місце кому-, чому-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відводити — відво́дити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відводити — (куди) вести, відпроваджувати; (кого) супроводити, супроводжувати, (в'язня) конвоювати; (гілки) відхиляти, відсувати, відгортати; (біду) відвертати, запобігати чому. Словник синонімів Караванського
  3. відводити — [в'ідводиетие] -оджу, -диеш; нак. -од', -од'теи Орфоепічний словник української мови
  4. відводити — ВІДВО́ДИТИ, джу, диш, недок., ВІДВЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. відві́в, вела́, ло́; док. 1. кого, що. Супроводжуючи, доставляти кого-небудь кудись. Як прийшлось одводить до Підпари Гафійку, Маланка була мов з хреста знята (М. Словник української мови у 20 томах
  5. відводити — відвести́ / відво́дити уда́р від кого. Захистити кого-небудь від чогось. Всі могутні сили природи будуть послушні людській волі. А ти .. не можеш зрушити з місця купу залізного брухту, не можеш викресати іскру вогню. Фразеологічний словник української мови
  6. відводити — ВЕСТИ́ (спрямовувати рух кого-небудь, допомагати або примушувати йти куди-небудь), ПРОВА́ДИТИ, ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРИВО́ДИТИ (зі собою); ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ), ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (в межі чогось); ВИВО́ДИТИ... Словник синонімів української мови
  7. відводити — Відво́дити, -во́джу, -во́диш; відво́дь, -во́дьмо, -во́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. відводити — ВІДВО́ДИТИ, джу, диш, недок., ВІДВЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. відві́в, вела́, ло́; док., перех. 1. Супроводжуючи, доставляти кого-небудь кудись. Як прийшлось одводить до Підпари Гафійку, Маланка була мов з хреста знята (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  9. відводити — Відводити, -джу, -диш сов. в. відвести, -веду, -деш, гл. 1) Отводить, отвесть. Одведи її додому. 2) Отстранять, отстранить. 3) Взводить, взвесть. Одвів курка і вже хотів.... стріляти. Чуб. І. 154. Словник української мови Грінченка