відруб

Значення в інших словниках

1. відруб — відру́б 1 іменник чоловічого роду відрубування відру́б 2 іменник чоловічого роду переріз дерева; ділянка землі Орфографічний словник української мови
2. відруб — -у, ч. 1》 тільки одн., рідко. Те саме, що відрубування. 2》 Місце поперечного перерубу дерева. 3》 У дореволюційній Росії 1906-1916 рр. – ділянка з громадських земель, яку виділяли селянинові в особисту власність, коли він виходив з громади. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відруб — ВІДРУ́Б, у, ч. 1. тільки одн., рідко. Те саме, що відру́бування. Відруб гілок завершили аж надвечір (з гіз.). 2. Місце поперечного перерубу дерева. Живиця все чіткіше проступала на відрубі сосни (із журн.). 3. іст. У 1906–1916 рр. Словник української мови у 20 томах
4. відруб — У, ч. Стан непритомності. Словник сучасного українського сленгу
5. відруб — дава́ти / да́ти го́лову (рідше ру́ку) (на ві́друб (на ві́дсік і т. ін.)) кому і без додатка. З повною відповідальністю ручатися за кого-, що-небудь; переконливо стверджувати щось. — За Сева я даю голову. Фразеологічний словник української мови
6. відруб — ВІДРУ́Б, у, ч. 1. тільки одн., рідко. Те саме, що відру́бування. ◊ Дава́ти на відру́б го́лову (ру́ку) — те саме, що Го́лову (ру́ку) дава́ти на відрі́з ( див. відрі́з). — Так от що я тобі скажу: дурниця все це, непорозуміння якесь. Словник української мови в 11 томах