гайно

Значення в інших словниках

1. гайно — га́йно прислівник забарно незмінювана словникова одиниця діал. гайно́ 1 іменник середнього роду гній, кал; безладдя розм. гайно́ 2 іменник середнього роду лігво ведмедя розм. Орфографічний словник української мови
2. гайно — діал. Присл. до гайний I. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гайно — ГАЙНО́, а́, с. 1. розм. Гній, кал. Те ж гайно, та й порідшало (Номис); * У порівн. Крутиться, як те гайно в ополонці (приказка). 2. рідко. Лігво або гніздо звіра. З диких ломів, з гайна, встає на задні лаби ведмідь (М. Словник української мови у 20 томах
4. гайно — див. барліг; поволі; смітник Словник синонімів Вусика
5. гайно — ЛІ́ГВО (заглиблення або інше місце в землі, де живе тварина), ЛІ́ГВИЩЕ, ТИ́РЛО, ЛЕГО́ВИЩЕ діал.; КУБЛО́ (також заглиблення для плазунів); КУ́БЛИЩЕ, БАРЛІ́Г, БАРЛО́ГА, ГАЙНО́ розм., ГА́ВРА діал., МА́ТОЧНИК діал. (лігво ведмедя); ВОВКІВНЯ́ (вовче лігво). Словник синонімів української мови
6. гайно — ГА́ЙНО, діал. Присл. до га́йний¹. ГАЙНО́, а́, с., розм. 1. Гній, кал. *У порівн. Крутиться, як те гайно в ополонці, і сам не знає, що він [Петлюра] таке! (Панч, На калин. мості, 1965, 105). 2. Безладдя. ◊ Гайно́м стоя́ти (поки́нути і т. ін. Словник української мови в 11 томах
7. гайно — Гайно нар. Мѣшкотно, медленно. --------------- Гайно, -на с. 1) Навозъ, испражненія. Нои. № 7916; № 6572. 2) Подстилка соломы для скота. О. 1862. ѴІІІ. 49. 3) Медвѣжья берлога. Шух. L 22. 4) Безпорядокъ. гайном стояти. Быть въ безпорядкѣ. Словник української мови Грінченка