гайно
ГА́ЙНО, діал. Присл. до га́йний¹.
ГАЙНО́, а́, с., розм.
1. Гній, кал.
*У порівн. Крутиться, як те гайно в ополонці, і сам не знає, що він [Петлюра] таке! (Панч, На калин. мості, 1965, 105).
2. Безладдя.
◊ Гайно́м стоя́ти (поки́нути і т. ін.) — в безладді бути, покинути і т. ін.
Казала, що все прибрала в хаті, аж бачу, що все такечки й стоїть гайном (Сл. Гр.);
[Дід:] Так прибери, дочко, гарненько поприбирай тут. Не годиться ж усе тут гайном покинути, вибираючись з гори (Вас., III, 1960, 268).
3. Лігво ведмедя.
З диких ломів, з гайна, встає на задні лаби [лапи] ведмідь (Коцюб., II, 1955, 314).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гайно — га́йно прислівник забарно незмінювана словникова одиниця діал. гайно́ 1 іменник середнього роду гній, кал; безладдя розм. гайно́ 2 іменник середнього роду лігво ведмедя розм. Орфографічний словник української мови
- гайно — Кізяк, лайняк; ЗБ. гній, кал, лайно. Словник синонімів Караванського
- гайно — діал. Присл. до гайний I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гайно — ГАЙНО́, а́, с. 1. розм. Гній, кал. Те ж гайно, та й порідшало (Номис); * У порівн. Крутиться, як те гайно в ополонці (приказка). 2. рідко. Лігво або гніздо звіра. З диких ломів, з гайна, встає на задні лаби ведмідь (М. Словник української мови у 20 томах
- гайно — див. барліг; поволі; смітник Словник синонімів Вусика
- гайно — ЛІ́ГВО (заглиблення або інше місце в землі, де живе тварина), ЛІ́ГВИЩЕ, ТИ́РЛО, ЛЕГО́ВИЩЕ діал.; КУБЛО́ (також заглиблення для плазунів); КУ́БЛИЩЕ, БАРЛІ́Г, БАРЛО́ГА, ГАЙНО́ розм., ГА́ВРА діал., МА́ТОЧНИК діал. (лігво ведмедя); ВОВКІВНЯ́ (вовче лігво). Словник синонімів української мови
- гайно — Гайно нар. Мѣшкотно, медленно. --------------- Гайно, -на с. 1) Навозъ, испражненія. Нои. № 7916; № 6572. 2) Подстилка соломы для скота. О. 1862. ѴІІІ. 49. 3) Медвѣжья берлога. Шух. L 22. 4) Безпорядокъ. гайном стояти. Быть въ безпорядкѣ. Словник української мови Грінченка