галуззя
Гілля, віття, пагілля; (сухе) штурпаччя.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- галуззя — галу́ззя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- галуззя — [галуз':а] -з':а Орфоепічний словник української мови
- галуззя — -я, с. Збірн. до галуза. Великий тлумачний словник сучасної мови
- галуззя — ГАЛУ́ЗЗЯ, я, с. Збірн. до галу́за. Потягає вогкий вітер по саду та стрясає сухе листя з галуззя (І. Франко); Настала осінь, облетіло з деревини листя, калина світила голим галуззям (А. Словник української мови у 20 томах
- галуззя — див. гілка Словник синонімів Вусика
- галуззя — ГІ́ЛЛЯ́ збірн., ГІЛЛЯ́ЧЧЯ, ГАЛУ́ЗЗЯ, ВІ́ТТЯ, ВІТЬ рідше; ПА́ГІЛЛЯ (тонке). Здоровенний.. дуб розлягся, розширився своїм кострубатим гіллям (М. Коцюбинський); Дерева лежали впоперек дороги, одне на одному, переплітаючись слизьким гілляччям (І. Словник синонімів української мови
- галуззя — Галу́ззя, -ззя, -ззю, -ззям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- галуззя — ГАЛУ́ЗЗЯ, я, с. Збірн. до галу́за. Потягає вогкий вітер по саду та стрясає сухе листя з галуззя (Фр., І, 1955, 168); Ходила до річки сухого галуззя на топливо назбирати й наткнулася у верболозі на людину (Коз., Вибр., 1947, 12). Словник української мови в 11 томах
- галуззя — Галуззя, -зя с. соб. Вѣтви. Словник української мови Грінченка