галуззя
ГАЛУ́ЗЗЯ, я, с.
Збірн. до галу́за.
Потягає вогкий вітер по саду та стрясає сухе листя з галуззя (І. Франко);
Настала осінь, облетіло з деревини листя, калина світила голим галуззям (А. Чайковський);
Ходила до річки сухого галуззя на топливо назбирати й наткнулася у верболозі на людину (В. Козаченко);
* Образно. Я [Ісус Христос] Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви (Біблія. Пер. І. Огієнка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- галуззя — галу́ззя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- галуззя — Гілля, віття, пагілля; (сухе) штурпаччя. Словник синонімів Караванського
- галуззя — [галуз':а] -з':а Орфоепічний словник української мови
- галуззя — -я, с. Збірн. до галуза. Великий тлумачний словник сучасної мови
- галуззя — див. гілка Словник синонімів Вусика
- галуззя — ГІ́ЛЛЯ́ збірн., ГІЛЛЯ́ЧЧЯ, ГАЛУ́ЗЗЯ, ВІ́ТТЯ, ВІТЬ рідше; ПА́ГІЛЛЯ (тонке). Здоровенний.. дуб розлягся, розширився своїм кострубатим гіллям (М. Коцюбинський); Дерева лежали впоперек дороги, одне на одному, переплітаючись слизьким гілляччям (І. Словник синонімів української мови
- галуззя — Галу́ззя, -ззя, -ззю, -ззям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- галуззя — ГАЛУ́ЗЗЯ, я, с. Збірн. до галу́за. Потягає вогкий вітер по саду та стрясає сухе листя з галуззя (Фр., І, 1955, 168); Ходила до річки сухого галуззя на топливо назбирати й наткнулася у верболозі на людину (Коз., Вибр., 1947, 12). Словник української мови в 11 томах
- галуззя — Галуззя, -зя с. соб. Вѣтви. Словник української мови Грінченка