1. Словник синонімів Караванського

гарцювати

(конем) басувати, вигравати, грати, д. герцювати; П. красуватися, красувати, красіти, викрашатися, пишатися; (- дітей) пустувати, бігати, скакати; (гопака) танцювати.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гарцювати — (бігти з граціозністю) басувати, грати, герцювати. Словник синонімів Полюги
  2. гарцювати — гарцюва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. гарцювати — -юю, -юєш, недок. 1》 неперех. Грайливо бігти або тупцювати, підскакувати на місці (про коней). || Їхати верхи, дотримуючись певних прийомів спортивної їзди. 2》 перен., неперех. Пустувати, бігати, скакати. || неперех. і перех. Танцювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гарцювати — 1. джигитувати, виджигитовувати, виджигитувати, заджигитувати, зіджигитовувати, зіджигатувати, поджигитовувати, поджигитувати 2. (кінь) басувати, забасувати, вибасовувати, вибасувати, зібасовувати, зібасувати, побасовувати, побасувати Словник чужослів Павло Штепа
  5. гарцювати — ГАРЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. 1. Грайливо бігти або тупцювати, підскакувати на місці (про коней). Батько веде того коня за недоуздок, а він так гарцює, копитами землю вибиває (з казки); Під ними [вершниками] гарцюють коні, стають дибки... Словник української мови у 20 томах
  6. гарцювати — див. пустувати; танцювати Словник синонімів Вусика
  7. гарцювати — ГАРЦЮВА́ТИ (про коней — грайливо бігти або тупцювати, підскакувати на місці), БАСУВА́ТИ, ГРА́ТИ, ВИГРАВА́ТИ, ВИБАСО́ВУВАТИ, ГЕРЦЮВА́ТИ діал.; ГОПЦЮВА́ТИ розм. (підскакувати). Гарцюють коні, стають дибки, крешуть підковами брук (П. Словник синонімів української мови
  8. гарцювати — Гарцюва́ти, -цю́ю, -цю́єш, -цю́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. гарцювати — ГАРЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. 1. неперех. Грайливо бігти або тупцювати, підскакувати на місці (про коней). Батько веде того коня за недоуздок, а він та гарцює, копитами землю вибиває (Укр.. казки, легенди.. Словник української мови в 11 томах
  10. гарцювати — Гарцювати, -цюю, -єш гл. 1) Скакать на лошадяхъ, наѣздничать, рыскать, гарцовать. На вороному коні гарцюєм. Шевч. 312. Батько веде того коня за недоуздок, а він так гарцює, копитами землю вибиває. Рудч. Ск. II. 112. 2) Бѣгать, скакать, шалить. Словник української мови Грінченка