гідний
(осуду) вартий; (- місце) належний; (хто) високогідний, достогідний, р. достойний, пор. ШАНОВНИЙ.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гідний — гі́дний прикметник Орфографічний словник української мови
- гідний — -а, -е. 1》 Який заслуговує або вартий чого-небудь. 2》 Який відповідає вимогам часу, обставинам; належний. || Цілком відповідний у даному випадку; потрібний. Гідним чином — належно. 3》 Такий, що має високі позитивні якості; достойний. 4》 діал. Шановний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гідний — ГІ́ДНИЙ, а, е. 1. чого, на що. Який заслуговує на щось або вартий чого-небудь. Вірне це слово, і гідне всякого прийняття, що Христос Ісус прийшов у світ спасти грішних, із яких перший то я [апостол Павло] (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
- гідний — ВІДПОВІ́ДНИЙ (який підходить для даного випадку), ПОТРІ́БНИЙ, НАЛЕ́ЖНИЙ, ПІДХО́ЖИЙ, ПІДХОДЯ́ЩИЙ, ПРИСТО́ЙНИЙ, ГІ́ДНИЙ, ПРИНАГІ́ДНИЙ, ПРИГО́ЖИЙ розм. Словник синонімів української мови
- гідний — Гі́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гідний — ГІ́ДНИЙ, а, е. 1. Який заслуговує або вартий чого-небудь. [Хоростіль:] Хоростіль встає тілько перед такими, що того гідні (Фр., IX, 1952, 163); Той не гідний звання члена партії... Словник української мови в 11 томах
- гідний — Гідний, -а, -е = годний Настели мі опанчу, бо я того гідна. Чуб. V. 122. Словник української мови Грінченка