дзиґлик

Значення в інших словниках

1. дзиґлик — дзи́ґлик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. дзиґлик — -а, ч., розм. Стільчик. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дзиґлик — дзи́ґлик стільчик (ст): Довкола ратуші вже із вчасного ранку сидять на дзиґликах продавчині, або, як їх звуть, “перекупки”, і продають молоко, масло та інші продукти (Острук) Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. дзиґлик — СТІЛЕ́ЦЬ (вид меблів у формі короткої лави зі спинкою для сидіння однієї людини); ДЗИ́ҐЛИК (звичайно на трьох ніжках і з гвинтом); ТАБУРЕТ, ТАБУРЕТКА (з квадратним сидінням без спинки). Попід стінами стояли рядками дубові стільці з високими спинками (І. Словник синонімів української мови
5. дзиґлик — Дзи́ґлик, -ка, -кові, на -ку; -лики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. дзиґлик — Дзиґлик, -ка м. Стулъ, табуретъ, треножникъ. Одягну тебе, обую, посажу як паву на дзиґлику, як гетьманшу та й дивитись буду. Шевч. 144. Царя на дзиґлик посадили. Котл. Ен. ум. дзиґличок. Словник української мови Грінченка