довічний

див. ВІЧНИЙ.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

довічний — дові́чний прикметник Орфографічний словник української мови
довічний — [доув’ічнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
довічний — -а, -е. 1》 Який не має початку і кінця; споконвічний, одвічний. 2》 Який існує постійно, не зникає; вічний. || Не обмежений яким-небудь строком; безстроковий. || Який до кінця життя займається однією справою. || Який продовжується, триває до кінця життя. Великий тлумачний словник сучасної мови
довічний — див. вічний Словник синонімів Вусика
довічний — відійти́ / відхо́дити у ві́чність (у дові́чний сон), уроч. Померти. Минуло п’ять років відтоді, як відійшов у вічність великий сонцелюб — поет-академік Максим Тадейович Рильський (З газети)... Фразеологічний словник української мови
довічний — ВІ́ЧНИЙ (який не зникає, не перестає існувати; який існуватиме, триватиме довго, завжди), ДОВІ́ЧНИЙ, НАВІ́ЧНИЙ, НЕМИНУ́ЩИЙ, ПОВІ́ЧНИЙ рідше, БЕЗСМЕ́РТНИЙ, НЕВМИРУ́ЩИЙ, НЕВМИРА́ЮЧИЙ (перев. про подвиги, славу і т. ін. діяльність людей). Словник синонімів української мови
довічний — Дові́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
довічний — ДОВІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який не має початку і кінця; споконвічний, одвічний. Сонце! Сонце! се тебе, довічний світе, стрічаючи, вітає земля (Мирний, IV, 1955, 308); Люблю я її [осінь] й за те, що коли опадає в садку пожовкле листя, .. Словник української мови в 11 томах
довічний — Довічний, -а, -е Вѣчный, которому конца не будетъ. Щастя дочасне, а злидні довічні. Ном. № 1450. Засни, серце, довічним сном! К. Досв. 50. Довішня отрута. Мет. 89. Словник української мови Грінченка